Вірмени Чернівців помолилися за жертв геноциду свого народу 1915 року

Жалобні заходи відбулися у Вірменській церкві. На сьогодні це єдина культова споруда Чернівців, яка не повернута громаді. Нині це Зал органної та камерної музики Чернівецької філармонії. Але вірмени мають можливість тут молитися та відправляти Служби Божі

100-річчя з дня вірменського геноциду зібрало тут в основному вірмен, які проживаютьу місті. На сьогодні це приблизно 200 родин. Однак розділити біль цього народу прийшлиі небайдужі чернівчани, а також Чернівецький міський голова Олексій Каспрук. Люди запалювали свічки, священик прочитав молитву вірменською мовою.

— Де б ми не були — у рідній Вірменії, чи за її межами, зустрівшись, ми злилися у молитві за душі безвинних півтора мільйона вірмен, які стали жертвами геноциду 1915 року, — звернувся до людей тер (отець) Нерсес Шахназарян, настоятель Вірменської церкви Святих Апостолів Петра і Павла. — Рівно століття ми зберігаємо вірність їх безмежній відданості християнським ідеям. У дні вірменського геноциду Османська Туреччина намагалася накинути чорний привид над всією Вірменією: вигнати, викоренити весь вірменський народ. Але велич вірмен ще раз відродилася.

Після молитви, біля кам’яного хреста Хачкар, що на території храму, діти недільної школи представили свою невелику програму, яку підготувади спеціально до цього трагічного дня.

— Основні наші жалобні заходи відбудуться у Кам’янець-Подільському, — розповідає Віктор Давидович, голова Чернівецького обласного вірменського національного культурного товариства “Аревік”, повноважний представник Спілки вірмен України у Чернівецькій області.

— Ми хочемо зібрати разом вірмен з Тернопільскої, Івано-Франківської, Хмельницької областей. Минулого року нам повернули там Вірменську церкву Святого Миколая, але збереглася лише дзвіниця. Там зберуться вірмени з цих областей, виступить камерний оркестр Хмельницької обласної філармонії. А ось Вірменську церкву у Чернівцях нам ще не повернули. І на сьогодні це єдина культова споруда в місті, яка не повернута громаді… Але ми домоглися, щоб поруч церкви з’явилася вулиця Вірменська. З допомогою мерії нам вдалося припинити у храмі обряди розпису шлюбних пар, коли тут шампанське стріляло наліво і направо. Зараз мріємо про те, аби у Чернівцях з’явилася вулиця Петровича – першого автономного бургомістра Чернівців Якоба фон Петровича, який був вірменином. Хочемо цій людині також поставити пам’ятник-погруддя. Але найбільше, що нас болить — це те, що наш храм ще нам не належить. Особисто мені це болить дуже, бо тут співали мої прадід, дід, тут вінчалися мої батьки.

За словами пана Віктора, до Другої Світової війни, у Чернівцях була потужна вірменська громада. Але війна спровокувала від’їзд вірмен, в основному в Польщу:

— Хто не виїхав, потрапили під сталінські репресії. У місті на Пруті жили в основному вірмени, що належали до інтелігенції, серед них — знамениті композитори. Наприклад, Карл Мікулі. Він походив з Чернівців і є, по суті, засновником Львівської консерваторії. Свого часу нас тут так і називали "львівськими" або "польськими" вірменами, тому що сповідували тоді вірмено-католицьку віру.