Команда нового президента України опублікувала телевізійний ролик, який презентує звернення керівників релігійних конфесій до мешканців окупованих територій
Можна зрозуміти, що цей ролик став результатом зустрічей Володимира Зеленського із церковними ієрархами і, таким чином, презентує бачення нового голови держави щодо підходу до проблем війни і окупації.
На перший погляд, у зверненні релігійних діячів до жителів Криму і Донбасу з нагадуванням про те, що вони живуть в Україні немає нічого поганого. Якби тільки не одне але - вони звертаються до людей, які взагалі нічого в своєму житті не вирішують, які є заручниками окупаційного режиму, яких їх власна держава не змогла захистити від анексії і війни.
Володимир Зеленський разом із церковниками може переконувати жителів Криму і Донбасу у чому завгодно. Ось тільки Крим, відповідно до російського законодавства - частина території Росії. І будь-які заклики і дії, пов'язані з сецесією будь-якої частині цієї території - в тому числі і Криму - в Росії кримінально караються. На адміністративному кордоні Криму і України - російські війська, їх все більше на півострові. Зрозуміло, що серед кримчан є люди як з проросійськими, так і з проукраїнськими настроями. Але долю півострова і його жителів визначає та країна, яка його реально контролює - Росія. І закони там діють російські.
На Донбасі і того гірше. Жителі окупованих регіонів живуть в атмосфері тотального беззаконня, влади російських найманців. А ті, у свою чергу, підпорядковуються російським кураторам. Що буває з тими, хто намагається не послухатися, теж є добре відомим. Жителі Донбасу можуть всі і у один день вирішити, що хочуть негайно повернутися в Україну. Але поки в регіоні російські війська, поки там корпуси озброєних найманців, їхня думка не має ніякого значення. Людина може тільки виїхати - що вже зробили мільйони. А контроль над територією може повернути тільки держава. І спроби вплинути на настрої людей, які нічого не можуть самі змінити у долі своїх регіонів - це не добрі наміри. Це звичайнісінька імітація реальної політики.
Такий імітацією можна займатися, звичайно, і за допомогою шановних церковних діячів, які можуть вважати, що у "миротворчої" послузі новому президенту немає нічого поганого. Але від цього імітація не перестане бути імітацією.
Реальна політика, особливо коли мова йде про війну - це не телевізійний серіал, не ролик, не красивий виступ. Це кров, смерть, сльози, руїни. Це чужа техніка і чужі люди на твоїй землі.
Ніякими роликами у соціальних мережах, ніякими зверненнями до людей, яких потрібно не переконувати, а звільняти, цього не змінити.