Хрест єдиний вцілів після того, як 1941 року згорів місцевий храм.
«У цьому селі я служу півтора року. А про старий храм, що згорів під час війни, дізнався тільки цьогоріч, – розповів настоятель церкви Успіння Пресвятої Богородиці отець Микола Качмар. – Той храм був старовинним, його побудовано 1786 року. Як переповідають старожили, урятувати під час пожежі нічого не вдалося, бо люди не мали ключів від церкви й не змогли потрапити до середини».
Версій виникнення пожежі у селі дві: одні переконані, що під час бомбардування бомба влучила у купол і сталося загоряння, інші наполягають на тому, що то комуністи зумисне підпалили храм. Більшість городищан схиляються до другої версії, наводячи аргумент: бомбардували німці село опівдні, а церква почала горіти тільки о десятій вечора.
«У п’ятдесятих роках Петрові та Афанасії Ткачукам на місці згорілої церкви відвели площу для будівництва хати, – провадить панотець. – Отам на згарищі вони й знайшли у малиннику накупольного хреста. І донині вони зберігали святиню в себе, а тепер вирішили передати її в Успенський храм».
Нині на місці колишньої церкви буяє сад Ткачуків, бо хату вони звели трохи збоку від того місця, де стояв храм. А про нього нині нагадують лишень залишки фундаменту, що його не вдалося до кінця розібрати, коли у п’ятдесяті роки саме там брали матеріали для будівництва школи.
Після недільного Богослужіння отець Микола відправив акафіст перед цим хрестом на місці колишньої церкви. Звертаючись до вірян, він зазначив: «Хресне знамення – перемога над усім нечистим. Ми маємо пам’ятати, що Господь за знищення храмів й інших святинь карає, а за збереження благословляє. Тож я вдячний тим, хто зберіг цю святиню до сьогодення».
Також отець Микола розповів, що незабаром біля хреста буде встановлено табличку з відповідним написом, а на місці згорілої церкви – хрест-фігуру.