Так, це Голгофський хрест, на якому Син Божий переміг найбільше у всьому світі зло – гріх, диявола і смерть. Та зброя ця лагідна, смиренна, покірна, співчутлива, співстраждаюча аж до кривавого поту болючих і гірких сліз. Вона нікого не губить, не руйнує і не нищить, а піднімає, підносить і спасає, бо повна безмежного милосердя і всецілої жертовної любові Творця до свого творіння.
Хрест Спасителя – це не лише найганебніше і найстрашніше знаряддя найважчих терпінь і страждань, мук, болів і смерті. Це ще й спасенна зброя перемоги добра над злом, смиренням над гординею, правди над брехнею, світла над пітьмою, любові над ненавистю і святості над гріхом. Тому тільки хрест Ісуса, не як символ, а як єдиний реальний істинний засіб, приводить до воскресіння – непроминаючої радості, тріумфу вічного життя.
На Голгофі було три хрести: два спасаючі, а один – згубний. А чому так, коли всі троє розіп’ятих переносили одинакові болі та муки? Так, тілесні муки були одинакові, а душевні – ні! Найбільші душевні муки без нарікань, звичайно, терпів Спаситель, бо ні перед ким не мав найменшої провини. Він з великої любові помирав, спасаючи все людство від гріха і смерті. А що ж два розбійники розіп’яті по обидві сторони від Ісуса? Вони отримали заслужену кару за свої злочини. Та один благорозумний визнав свою провину, і терпіння і смерть сприйняв, як останню нагоду перепросити Господа за своє негідне життя, і тому був прощений і помилуваний. Натомість інший розбійник перед лицем своєї смерті впав у таку злобу і ненависть до своїх хресних мук, що навіть зневажав і глузував з розп’ятого Ісуса…
Ця історія, яку згадуємо в празник Воздвиження Чесного Хреста спонукає кожного з нас задуматися за наше несіння хреста. Спаситель закликав: «Коли хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за Мною». Ці важливі слова іноді викликають неправильні і навіть абсурдні інтерпретації, коли закликають не нарікати ні на що негативне, а терпеливо зносити все: хвороби, болі, всілякі невдачі, всіляку неправду, приниження, очорнення, несправедливість, нечесність і т. д. Але ж це є мовчанням на зло і потуранням гріху! А хто і як тоді має поборювати всяке зло і гріх?!
Узагальнюючи науки багатьох святих щодо слів «і зректися себе», - це зректися життя для себе самого, для свого тіла, для скоропроминаючої земної мандрівки, а жити для інших і для спасіння своєї душі. Та на заваді такого життя постають наші гріхи, пристрасті, зваби світу цього і лукавий. В цьому, власне, полягає важке несіння свого хреста і нещадна боротьба проти цього всього зла. Та в супроводі і в помочі Сам Спаситель Світу, і тому перемога гарантована, і забезпечена.
А ось згубна зброя лукавого, про яку необхідно добре знати, щоб її побороти, щоби несіння нашого хреста було успішним і переможним. Отже, диявол нападає на кожного з нас, не дивлячись на стан, чин, посаду, владу чи будь-що інше через згубні та нищівні, так багатьом з нас любі пристрасті: гординю, самолюбство, славолюбство, сріблолюбство, марнославство, зверхність, вивищення, пихатість, чванливість, зловтіху, злопам’ятство, заздрість, черствість, байдужість і т. д. І проти цього всього зла кожен християнин повинен нести нещадну боротьбу до останньої хвилини свого життя. Це і є істинним спасенним несінням свого хреста. А найкращим живим сучасним прикладом правильного розуміння відношення і несіння свого спасенного хреста є життя і діяльність відомого християнського проповідника (людини без рук і ніг) Ніка Вуйчича. Його батьки настановляли: «Нік, не переживай через те, що мають інші, просто будь вдячний за те, що в тебе є. Не думай про те, що ти можеш отримати, а про те, що ти можеш зробити».
Неймовірно до глибини душі свідчив свою віру цей великий проповідник Христа і Його науки словами: «Я краще б не мав ні рук, ні ніг, але знав Бога і план, який Він має для мене. Якщо б у мене був вибір, я знову би вибрав бути таким, яким мене створив Господь».
А як ми розуміємо, сприймаємо і відносимося до несіння свого хреста? Щоби воно було спасенним, необхідно його нести так, як закликав до цього наш Господь, як вчили і свідчили своїм життям усі святі.