Словник вміщує основні поняття ісламської релігійної теорії та практики, які найчастіше зустрічаються в засобах масової інформації. Словникові статті укладені в алфавітному порядку (за виключенням додатків) і мають наступну структуру:
Напівжирний курсив – правильне україномовне написання терміну, узгоджене з арабським оригіналом.
Текст латиницею (в круглих дужках) – транслітерація арабських слів у відповідності з написанням, прийнятим в арабській літературній мові.
Текст у «лапках» – дослівний переклад відповідних арабських слів та словосполучень.
Слова у <трикутних> дужках – оригінальний контекст, в якому поняття вживається у першоджерелах (Коран, Сунна).
Гортанний звук ha – транслітерується як «га» в усіх випадках, окрім тих, де існує стала традиція написання слова в українській літературі.
У разі суттєвих відмінностей між транслітерацією арабського слова та наявним в українській мові поняттям, традиційний варіант подається у фігурних {дужках}, а саме перед латиномовною транскрипцією (якщо можливо, разом із вказівкою на мову-джерело).
Знак «’» позначає гамзу, яка надає голосним літерам на початку слів гортанного звуку. Всередині літер гамза не читається, але під час вимови ніби «перериває» слово на дві частини, тобто вимагає короткої паузи. Наприкінці слів призводить до короткої паузи, після якої подовжується попередній голосний.
У мас-медійних текстах знак «’» можна ігнорувати.
Кінцева голосна lam (-l) в арабській мові має середню м’якість, тому додається м’який знак. Тоді короткий чи довгий голосний –a в окремих випадках перетворюється на «я».
При окремому написанні понять в іменному відмінку означений артикль al- не ставиться (за виключенням власних назв і словосполучень).
кор. – поняття, яке вживається у Корані.
іст. – історичне поняття, яке в сучасних умовах нерідко зберігає лише формальне значення. Інколи активно функціонує в термінології сучасних ісламських релігійно-політичних рухів.
тюрк. – тюркське або тюркізоване слово.
перс. – перське поняття.
Задля коректного написання ісламських релігійних понять, необхідно обрати термін, виділений напівжирним курсивом. Проте, якщо слово, розташоване поряд у фігурних дужках, суттєво відрізняється від першого варіанту, то варто обирати {слово в дужках}. Наприклад:
Манaра {мінарет} (manarah) – «маяк», башта коло мечеті, з якої му’аззін (див.) виголошує азан (див.).
Слово «мінарет» присутнє у тлумачних словниках української мови (див.: Новий тлумачний словник української мови / Укл. Яременко В. В., Сліпушко О. М. – К.: Аконіт, 2006. – Т. 2. – С. 197 («мінарет»)). Оскільки воно є загальновживаним та зрозумілим (на відміну від точної транскрипції «манара»), вживати слід саме його. У випадку із релігійними святами («ураза-байрам», «курбан-байрам»), необхідно вживати арабомовні варіанти, але відзначати, що в Україні ці свята відомі й під тюркомовними назвами.