Така незвичайна формула в назві невипадкова. Адже говорити про те, що хтось признав чи не признав автокефалію Православної церкви України – грати на руку Москві проти Вселенського патріархату, що скористався правом надати своїй власній митрополії автокефальний статус.
Така незвичайна формула в назві невипадкова. Адже говорити про те, що хтось признав чи не признав автокефалію Православної церкви України – грати на руку Москві проти Вселенського патріархату, що скористався правом надати своїй власній митрополії автокефальний статус. Теза, що нібито таке рішення має набути всеправославну рецепцію, також була закинута Москвою, щоб відтермінувати відтік парафій вір РПЦвУ до ПЦУ. На жаль, поки що їй це вдається, адже навіть провідні українські реліґіознавці повторюють ці тези.
В суботу, 24 жовтня під час звершення літурґії Блаженнійший архієпископ Кіпрський Хризостом ІІ згадав у диптиху ім'я Блаженнійшого митрополита Київського Епіфанія, і тим самим долучився до трьох інших помісних Церков (Вселенський патріархат, Олександрійський патріархат та Елладська церква), що увійшли у молитовне спілкування зі своїм київським співбратом та помісною Церквою, де той є предстоятелем.
Цієї дії ми в Україні чекали від архієпископа Хризостома вже давно, тим більше, що він ще минулого року заявляв: "Настане час, коли кир Епіфаній відвідає Кіпр і буде співслужити". Його зволікання пояснюється багатьма причинами.
Перша з них – відсутність одностайності серед єпископату (бо краще, коли в будь-якому Синоді чи іншому суспільстві перемагає не більшість, а однодумність), адже чотири з вісімнадцяти одразу після поминання виступили проти. Оскільки про цей виступ відразу написали промосковські ЗМІ, а текст їхнього протесту був хоч і сирим, але достатньо об'ємним, очевидно, що складали вони його не самі.
Друга причина, яка проглядає скрізь першу, – тиск нашого північного сусіда.
Третя – очікування на хоч якийсь позитивний порядок денний, що виходив би від Московської патріархії, бо до цього часу вона вживала лише один єдиний механізм: розрив спілкування, а для греків це дуже боляче. За весь цей час РПЦ спромоглася чужими руками влаштувати зустріч в Аммані, куди приїхали аж чотири предстоятелі, але навіть учасники цієї зустрічі не засвідчили про свою однодумність спільним служінням літургії (цей не дивно, бо патріарх Московський мав би там стояти другим, після патріарха Єрусалимського, але ж це йому негоже).
Але вже абсолютно всім стало ясно: РПЦ протягом 27 років ніяк не реагувала на дворазове звернення українського єпископату надати автокефалії і повела себе як мачуха, тепер же, за майже два роки існування в Україні єдиної канонічної церкви – ПЦУ, Москва вигадала ніщо краще, ніж оголосити розкольниками і Вселенського патріарха, і Олександрійського патріарха… На жаль, на півночі зовсім відмовляються читати канони. А там сказано: хто помолиться з відлученим від Церкви, відлучається сам. Якщо з точки зору Москви патріарх Варфоломій – розкольник, бо той помолився з митрополитом Епіфанієм, то розкольники і всі, хто помолився з патріархом Варфоломієм, а це – через єпископат Вселенського патріархату – і деякі з єпископів РПЦ, як-от митрополит Бориспільський Антоній. Тобто на Москві вже самі себе мають вважати розкольниками. Але цього розколу нема ніде, крім їхніх мізків (а для розколу свідомості є спеціальне грецьке слово) – жодна з помісних церков не засудила дії патріарха Варфоломія і не перервала з ним спілкування, як це зробила Москва.
Хто наступний?
Митрополит Олександр (Драбинко) вважає, що наступним може бути патріарх Єрусалимський: після амманського непорозуміння, коли стало зрозуміло, що Москва не може запропонувати нічого путнього, патріарх Феофіл ІІІ перестане склеювати те, що не хоче склеюватися, і стане на сторону провідників пентархії.
Також ніщо не заважає Румунській церкві прийняти у молитовне єднання Українську церкву, що пішла на зустріч бажанню Бухареста мати в Україні румунське вікаріатсво.
Але на мою думку, наступною помісною церквою, що підтримає Київ, може стати шістнадцята сестра – Македонська православна церква, адже македонський уряд здійснює ті самі кроки, що передували отриманню української автокефалії: до патріарха Варфоломія з проханням про надання Томосу звернулися очільники країни (ось звернення Президента). Думаю, що визнання Македонської церкви після цього не забариться, і дві наймолодші сестри зможуть обійняти одна одну.