Віктор Алєксєєнко, президент Української уніонної конференції Церкви адвентистів сьомого дня, відповів на запитання щодо ставлення до сучасних суспільно-політичних подій в Україні
— На днях Юрій Луценко запропонував Церквам допомогти вирішити кризу в Україні й бути посередниками між владою і народом. Чи є сенс у такому діалозі?
— Враховуючи, що Церква, незважаючи на пропозицію деяких конфесій активно втручатись у вир подій, залишається найбільш нейтральною інституцією, деякі дійсно вбачають у ній ідеального посередника. Але при цьому вони не усвідомлюють, що Церква, якщо вона слідує вченню Євангелія, має закликати до примирення, адже це найкращий і єдиний вихід для відновлення стосунків. Політичне ж посередництво більш схильне до компромісу й часто не веде до поліпшення відносин.
Тому Церкві з її високими моральними вимогами до всіх учасників подій буде складно виконувати цю місію. Примирення дає набагато більше в подібних ситуаціях, але, на жаль, це рідкісне явище в політичних дебатах.
— 6 грудня відбулася т.зв. хресна хода проти «Євросодому». Збираються біля Києво-Печерської Лаври. Як Ви особисто ставитесь до таких заходів?І до цього зокрема?
— Я вважаю, що Церкви в рамках роботи Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій достатньо зробили для висвітлення своєї точки зору на законопроекти, які можуть відкрити шлях для пропаганди аморального способу життя. Звичайно, це не закриває можливості для кожної конфессії робити те, що вона вважає за потрібне. Але у світлі останніх подій у нашому суспільстві такі заходи можуть отримати політичне забарвлення, а це найбільше шкодить як усьому християнському загалу, так і окремим конфесіям.
Крім того, виникає питання: чому ми, намагаючись захистити мораль, активно долучаємося до цього тільки тоді, коли починається політичне протистояння? Невже щось змінилося в духовності Європи за декілька тижнів?
— У Михайлівському Золотоверхому соборі зараз своєрідний штаб Євромайдану. Чи може Церква займатись такими справами? Адже її покликання в іншому… Деякі віруючі обурені тим, що в храмах люди сплять, відпочивають, розмовляють. Вважають, що таким чином висловлюється неповага до Божого дому. Як Ви можете прокоментувати цей момент?
— Господь наповнює собою Всесвіт, Він не потребує храму, щоб мати де жити. Саме тому храми, молитовні будинки призначені для людей. Там вони повинні в першу чергу духовно зростати. Але Церква не буде Церквою, якщо за її парканом замерзають зголоднілі люди.
У всі часи земної історії Церкви не рідко були єдиною надією тих, кого гонять, намагаються скривдити або вбити. Проте, з іншого боку, слід завжди пам’ятати про первинну мету храму й вести людей до Христа як до Єдиної Втіхи й Надії. А це значить, що в храмі, молитовному будинку має бути місце всім: ворогують вони або друзі, захищають владу або клянуть — якщо вони потребують допомоги, її потрібно надати їм. Усе, що виходить за межі такої допомоги, не сприймається частиною людей і закриває їм дорогу до храму. Так не повино бути.
Узагалі я проти будь-якого втручання Церкви в політичні події, і одним із найважливіших аргументів для мене є саме той, що Церква — для всіх, як і Господь, який віддав Своє життя за все людство.
— Що поганого і що доброго, на Вашу думку, принесе Україні входження в Митний Союз або Євросоюз?
— Прогнозування треба залишити політикам. А нам, представникам Церкви, треба закликати наш народ досліджувати Біблію, яка відкриває більш важливі речі, що стосуються майбутнього як України, так і всього світу.