Василь Стус
Як добре те, що смерти не боюся
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що вам, лукаві судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст.
Що жив-любив і не набрався скверни,
зненависти, прокльону, каяття.
Народе мій! До тебе я поверну
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям.
Як син тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерть із рідним краєм поріднюсь.
Василь Стус