“Як громадяни демократичної країни віруючі батьки повинні мати право вибору навчального закладу для своїх дітей згідно своїх переконань”

Оксана ТОПОЛЬНИЦЬКА, керівник громадської організації „Культурно-просвітницький Центр сприяння розвиткові християнської культури та освіти”, м. Житомир

Я не поділяю думки деяких кореспондентів , зокрема кореспондентів газети „Киевские ведомости”, яку вони висловили у своїх статтях стосовно необхідності існування в Україні християнських шкіл та надання можливості зацікавленим організаціям засновувати такі школи.

Перш за все, в українському суспільстві та освітньому середовищі, на думку учасників міжнародного науково-практичного семінару „Законодавство України про освіту і Церква”, що проходив у Києві в січні цього року, існує серйозна моральна та духовна криза. В результаті роботи семінару було вироблено ряд пропозицій для органів влади, релігійних та громадських організацій з метою подолання накопичених проблем у суспільстві та системі освіти. Учасники семінару вважають, що створення альтернативних загальноосвітніх шкіл дозволить зняти гостроту релігійного втручання в державні заклади освіти, що не держава, а батьки і релігійні організації мають право обирати або навіть створювати систему релігійного навчання й виховання.

Про гостроту проблеми морального та духовного виховання молодого покоління в нашій державі у своїх статтях в газетах „Освіта України”, „Директор школи” та „Завуч школи” неодноразово зазначали педагоги України, керівники загальноосвітніх шкіл, науковці, зокрема співробітники Національної Академії Педагогічних Наук. Мене не дивує, що існуючі проблеми нашого суспільства та школи небайдужі нашому Президенту, який намагається залучити українських освітян до розв’язання таких важливих та доленосних для нашої держави завдань, як виховання духовності та моральності підростаючого покоління. Адже освіта – це найважливіші інвестиції як у суспільство, так і в особистість. Кожна небайдужа людина усвідомлює біду, яка загрожує нашому суспільству у випадку, якщо ми будемо закривати очі і робити вигляд, що нічого не відбувається.

Ми, освітяни, щодня спостерігаємо, у яку прірву біди штовхає дітей прагматичний світ дорослих, світ вседозволеності, який демонструє і рекламує все, що є згубним, найнебезпечнішим для збудування тендітних дитячих душ. Нам пропонують залишити дітей наодинці з вибором між добром і злом, не навчивши їх попередньо, що для них є добро.

Ми, батьки та вчителі-християни, хочемо надати своїм дітям можливість свідомого вибору свого майбутнього, озброївши їх ґрунтовними знаннями про світ, що їх оточує, дати їм можливість не тільки ознайомитись, але й засвоїти на практиці високі духовні і моральні стандарти, що базуються на Божому Слові. Наші діти, покидаючи стіни школи, повинні бути достатньо підготовленими та зрілими, щоб самостійно обрати життєвий шлях, який не приведе їх до розчарувань у сімейному житті, до фізичної і розумової деградації через алкоголь чи наркотики, до душевної та духовної спустошеності, поламаної долі. Натомість їх навчають радіти життю і будувати його на міцних підвалинах мудрості, миру, любові, пояснюють, як будувати стосунки з Богом та людьми, як пізнавати самого себе і змінюватись на краще.

Я – мама 16- річної дівчини, яка виховувалась в одній з християнських шкіл України, закінчила 9 клас і успішно продовжує навчання в державному ліцеї. Я щаслива, що моя дитина – сформована особистість, яка має свої переконання і будує своє життя згідно з духовними і моральними стандартами, знання про які отримала в дитинстві. Вона, як і інші випускники християнських шкіл, прекрасно адаптувалась в середовищі однолітків державної школи, проте в її житті, на відміну від більшості нашої молоді, є чіткі орієнтири.

Як громадяни демократичної країни віруючі батьки повинні мати право вибору навчального закладу для своїх дітей згідно своїх переконань. Україна прагне створити спільний освітній та академічний простір з країнами Європи. Там право батьків здійснювати релігійну і моральну освіту своїх дітей відповідно до своїх власних переконань забезпечено, а в деяких країнах, таких як Нідерланди, християнські школи навіть повністю фінансуються державою нарівні з усіма іншими школами.

Право батьків приймати основні рішення щодо освіти своїх дітей та вибору школи, впровадження в життя певного світогляду і право дитини мати реальну можливість отримати адекватну освіту піддаються сумніву і критиці в Україні . Здійснення прав батьків зумовлене наявністю альтернативних форм навчання, між якими батьки можуть робити свій вільний вибір. У цьому випадку, як зазначає в своїй доповіді на вищезгаданому семінарі професор Ян Де Груф, голова Європейської Асоціації права і законодавства про освіту з Бельгії, можна говорити про свободу освіти, яка протиставляє себе освітній монополії, що формується державою чи якоюсь іншою установою, наприклад , релігійною організацією. Уряд , в свою чергу, має можливість зобов’язати неурядові навчальні заклади дотримуватись освітніх стандартів держави. Проте у демократичному суспільстві держава не повинна контролювати процес формування ідей і переконань.

Суспільні зміни в Україні продовжуються і це впливає на законодавство. Професор Де Груф вважає, що неминучі зміни в освітньому законодавстві, які спрямовані на усунення основних недоліків освіти радянського періоду, як бюрократичного регламентування, придушення вільного міркування у сфері ідеології.

Близько 30 загальноосвітніх шкіл в Україні вже працюють над завданнями духовного і морального виховання молоді, будуючи свій навчально-виховний процес на християнських світоглядних та морально-етичних принципах.. Більш як 10-літній досвід роботи таких шкіл та їх популярність серед батьків, громадськості підтверджує потребу українського суспільства в альтернативних навчальних закладах християнського спрямування.