Єпископ Чернівецький УГКЦ Йосафат Мощич 3 червня передав частинку мощей мученика Партенія до каплиці святого великомученика Івана Нового ПЦУ при Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича.
Про це повідомляє сайт Чернівецької єпархії УГКЦ.
Єпископа Чернівецького зустріли ректор п. Роман Петришин, новообраний ректор п. Руслан Білоскурський, настоятель храму о. Микола Лагодич та о. Микола Шкрібляк, доцент кафедри філософії та культурології.
Владика Йосафат, покладаючи мощі, прочитав молитву до мученика Партенія та помирував присутніх єлеєм.
У своєму слові він звернув увагу на особі святого, який є мучеником ранньої Церкви.
«Святий Партеній є мучеником ІІІ століття, свідком єдиної неподіленої Церкви. Тому можемо за його посередництвом вимолювати єдності українському народу у цей непростий час війни, а також просити мудрості, аби ми могли дбати про культуру доброго міжконфесійного діалогу на Буковині. І звісно, ці мощі є для почитання вірними, для їх духовного збагачення і зросту у християнських чеснотах».
Також владика Йосафат привітав новообраного ректора п. Руслана Білоскурського, який з 4 червня розпочинає виконувати свої обов’язки, побажав Божого благословення, сил для плідної праці та подякував п. Роману Петришину за його працю на посаді ректора.
Отець Микола Лагодич своєю чергою подякував єпископу Йосафату та поділився свідченням про діяння святого Партенія.
«Мощі великомученика Івана Нового Сучавського, на честь якого є цей храм, були перенесені до Стрия, потім перебували у монастирі у Жовкві і у 1783 році повернуті до Сучави, а у Жовкву з Відня перенесено мощі святого Партенія. Я мав надію, щоби частина цих мощей була передана сюди, неодноразово чув свідчення про чуда і заступництво святого».
Згідно з історичними джерелами, котрі дійшли до нас, святий Парфеній походив із середовища знатних та багатих людей Риму. Майбутній мученик займав посаду нотаріуса імператорського двору. З благословення Римського єпископа Фабіана він таємно вів мартиролог (список мучеників за Христа). Родина Парфенія відзначалась особливим християнським благочестям. Бачив це й таємний християнин – начальник міста Риму Еміліан, який, помираючи, заповів їм не лише все своє майно, але й попросив заопікуватись його донькою Калістою.
У цей час римським імператором був ненависний противник християн – Декій. Будучи людиною грубою, цей імператор не роздумував над істинністю віри. Декій був прихильником місцевих народних вірувань, а до християн був надто нетерпимий лише через те, що його попередник був до них прихильний. Бажаючи повністю знищити усіх християн, імператор розгортає масові гоніння. В цей час з’явилося багато відступників від Христа, але було й багато сповідників, які гинули у муках. Основний тягар гоніння впав на предстоятелів церков, котрі були опорою християнських громад. Ще на початку гонінь постраждав єпископ Риму Фабіан, мучеництво також прийняли й інші єпископи: Карп Фіатірський, Вавила Антіохійський та інші.
Коли імператор дізнався про те, що Парфеній та його старший брат Калогерій християни, то почав їх звинувачувати у наверненні в християнство Калісти та у розтраті її майна на користь християн. На ці звинувачення старший брат відповів: „Так. Ми християни. А щодо майна Еміліана, то ми його використовуємо так, як він, будучи християнином, заповів нам – витрачаємо для потреб нашої братії”.
Довгі вмовляння, погрози та наказ принести жертву місцевим богам завершились мужнім сповідництвом віри в Христа. Твердість віри привела святих братів до запеклого мучителя християн Лібанія. Останній з особливою завзятістю та жорстокістю мучив братів. Незважаючи на тортури, святі залишалися непоступними і твердими у вірі, а Парфеній ще з більшою ревністю почав сповідувати перед катами зміст і духовну сутність християнського віровчення.
Коли усі придумані Лібанієм катування (розтягування суглобів, печіння розпеченим залізом, використання вогню) виявилися марними, тоді він, шаленіючи, палаючою колодою роздробив сповідникам голови. Так, 19 травня 250 року святі Калогерій та Парфеній віддали свої праведні душі Господу. Цього ж дня римські християни віднесли тіла святих у катакомби, де знайшли вічний спочинок й інші мученики. Мощі обох мучеників тут перебували більше тисячі років. Після розкопок римських катакомб мощі мученика Калогерія були передані в монастир на горі Мавра (Франція), а мощі святого мученика Парфенія у 1655 році Папа Римський Олександр VII передав до віденської каплиці імператора Леопольда І. Через два роки мощі були перенесені до жіночого монастиря святої Клари, де їх і віднайшов о. Ієронім Стрілецький.