РІСУ вже писала про інцидент, який стався із громадянином України, єпископом Константинопольського Патріархату Іларіоном (Рудником) у Стамбулі.
Дехто із експертів вважає цей інцидент розробкою російських спецслужб, які, таким чином, намагаються протидіяти становленню помісної Української Православної Церкви. Єпископ Іларіон був членом офіційної делегації Константинопольського патріархату в Україну, перекладачем під час зустрічі Президента України В. Ющенка з Патріархом Варфоломієм І у Стамбулі 8 червня ц.р. Власне, описані події, які нагадують детектив, розгорнулися наступного дня після зустрічі В. Ющенка із Вселенським Патріархом. Подаємо повний текст розповіді владики Іларіона в авторській редакції.
„Наступного дня після зустрічі у Його Всесвятості з Президентом України, 9 червня 2005 р., я мав запланований виліт компанією Аіr Frаnсе до Парижу (в 9,15 ранку). При проходженні паспортного контролю в аеропорту Ататюрк (Стамбул) службовець попросив в мене пред’явити документ, на основі якого я в’їжджаю в Шенгенську зону. Зазначимо, що відповідальність за посадку на рейс несе компанія, в якій куплений квиток, в даному випадку Аіr Frаnсе. Остання не мала до мене жодних претензій, оскільки я маю Flуіпg Вluе карту Аіr Frаnсе.
Після пред’явлення даної карти, термін дії якої три роки (вона видана 3.03.2005 р.), і якою я вже літав раніше через Париж в Туреччину, мені було заявлено, що цей документ підроблений. Миттєво з’явився офіцер поліції, який демонстративно порвав посадочний талон на літак і заявив, що я чеченський терорист і мене відправлять у відповідну країну. Ніякі пояснення він не сприймав. Зокрема ніяк не відреагував на те, що я ієрарх Вселенської Патріархії і що приїхав на офіційну зустріч з Президентом України. На вимогу надати можливість зв’язатись з українським консулом, мені було відмовлено. Аргументували це тим, що я чеченець.
Поліція здійснила тілесний обшук та обшук речей. При цьому були виявлені мої фотографії в архиєрейському облаченні, церковні речі. У залі, де проводили обшук, знаходились інші іноземці. Для них привели перекладача на російську мову. Я намагався пояснити через перекладача, що в моєму паспорті є віза США, видана в Стамбулі, з моїм фото, а також віза грецького консульства в Стамбулі. Крім того, я наполягав на контакті з консульством України. Після цього офіцер заборонив перекладачу зі мною спілкуватись і мене повезли в поліцейську дільницю, де був посаджений за грати. По дорозі мені вдалось вислати письмове повідомлення з мобільного телефону у Патріархію, яка й повідомила генконсула України п. Миколу Кириченка.
Поліцейські заявили генконсулу, що в мене підроблений український паспорт та такого ж ґатунку португальські документи. Консул заявив поліцейським, що він мене особисто знає, що я був на зустрічі з Президентом України, і що я є єпископ Вселенської Патріархії і т.п. Реакцією на ці заяви було те, що з рук консула був брутально вирваний мій паспорт і мене почали проводити до камери. Після протестів консула я залишився з ним, а паспорт забрали на експертизу. Після кількох годин очікування, ноти протесту в МЗС Туреччини від українського посольства, було нарешті підтверджено дійсність мого паспорта, але заявлено про підробку португальських документів. А тому, заявили поліціянти, вони очікують відповіді з Посольства Португалії в Анкарі.
Мені надали адвоката, який настоював, щоб я дав свідчення прокурору, який вже знаходився в сусідній кімнаті. Мене лякали тим, що проти мене нібито вже порушена кримінальна справа... Я відмовився будь-що свідчити, а тому, як мені пояснили, я мав бути депортований без права в’їзду в Туреччину.
Я зателефонував у Португалію і мої знайомі зв’язалися з Послом Португалії в Анкарі, який заявив мені, що турецьке МВС не робило жодних запитів щодо мене. Між тим, прокурор виніс рішення звільнити мене з арештом українського паспорта без мого права покинути Туреччину до вияснення всіх обставин, зокрема підтвердження моїх португальських документів. Вже після цього турки зробили запит в Посольство Португалії, яке миттєво підтвердило дійсність моїх документів. Мене звільнили і у супроводі двох співробітників Консульства я направився в аеропорт.
При моїй спробі реєстрації квитка, до працівника Air France підійшов турецький поліцейський з порадою не давати мені посадочного талона. Проте присутність співробітників українського консульства все ж дозволила мені отримати талон на посадку. Тоді цей же поліцейський підійшов до прикордонника, який провіряв мій паспорт, з проханням не пропускати мене. І знову лише втручання консула допомогло пройти прикордонний контроль. На прохання співробітників Консульства, я вислав їм письмове повідомлення з мобільного телефону після того, як літак піднявся в небо. Лише після того українські дипломати покинули аеропорт”.
На запитання, чи пов’язує владика Іларіон ці події з діяльністю якихось конкретних релігійних чи політичних інституцій, він відповів, що в нього таких даних не має.