Про те, як живуть римо-католики в окупованому Криму, розповідає владика Яцек Пиль. Єпископ мешкає у Сімферополі та опікується католиками півострова.
Ми продовжуємо спокійно працювати по сьогодні. Проповідуємо Слово Боже. Займаємося євангелізацією. Церква залишається відкритою на всіх і намагається об’єднувати всі сторони.
Зараз доведеться перереєстровувати парафії. Але чекаємо, щоб ситуація стабілізувалася, бо поки що все в підвішеному стані. Постійно змінюють усіх чиновників. Був уповноважений у справах релігії, тепер він відповідає за культуру. Зараз питань більше, ніж відповідей. Коли почнуть по-новому працювати всі державні адміністрації, нам потрібно буде зареєструвати в Міністерстві юстиції нову адміністративну церковну структуру. Подивимося, як розвиватимуться події.
Багато залежить від доброї волі людей. Не всі парафії встигли оформити документи на храм і територію біля нього. Сподіваюся, що нині буде можливість продовжувати цей процес.
Вже давно плануємо будувати конкатедру в Сімферополі. Докладемо всіх зусиль, щоб довершити цю справу.
У цій нелегкій ситуації помічаю жертовність і відданість священиків та сестер-черниць у служінні Церкві в Криму. Заради блага Церкви вони пожертвували відпусткою.
Католицька Церква в Криму знайде своє місце. Так само як діє Католицька Церква в Росії. Ми проповідуємо Слово Боже і не втручаємося у політику.
Не засуджуйте нас! Це моє головне прохання до українців на материку. Не судіть духовенство та вірних, які залишилися в Криму. Часто трапляється, що хтось із наших телефонує в Україну до родичів чи друзів, і одразу чує слова осудження та звинувачення. Ми просто хочемо бути добрими християнами. Прагнемо жити у мирі та злагоді зі всіма. Крим завжди був багатонаціональним та багаторелігійним. Тут проживають українці, росіяни, татари, вірмени, поляки, німці та чехи. Протягом багатьох століть тут разом жили православні, католики, мусульмани, караїми, євреї та віруючі інших конфесій. За останні роки я бачив, що непогано складалися відносини на релігійному ґрунті. Усі ми — діти одного Отця.
Сатана завжди хоче ввести людину в сум’яття, неспокій, ненависть. Ми — розумні люди і повинні слухати Бога, а також бачити в ближньому брата і сестру в Христі. Люди тут дуже переймаються через усю цю ситуацію. Але, зрозумійте, не від них лише вона залежить. Залишіть суд Богу! Йому краще видно.
Деякі люди виїхали з півострова. Особливо ті, які думали, що будуть репресії з приводу переконань чи віросповідання. Навіть сім’ї поділилися: одні залишилися, інші поїхали. Але зараз багато хто повертається назад. Жалкують, що піддалися паніці та повтікали.
У літній сезон число людей на недільних Месах збільшувалося вдвічі-втричі. Це відбувалося за рахунок католиків, які приїжджали до Криму на відпочинок. Цього ж літа майже нікого немає. Пляжі безлюдні. Храми напівзаповнені. На вулицях менше людей, ніж було у попередні роки.
Стосовно побутового життя, то змінилося тільки те, що з гривень ми перейшли на рублі та на все підскочили ціни.
У Криму бракує душпастирів. Тому при кожній нагоді я прошу про нових священиків і черниць. Шукаємо сестер, які б змогли працювати у Керчі та Ялті. Не знаємо, чи вдасться повернутися до Криму згромадження Сестер Місіонерок Францисканок Марії, які до цього часу служили в Сімферополі. Вони зараз виїхали до Польщі на реколекції. Молімося, щоб їм вдалося повернутись до праці у Криму.
Єпископ Леон Дубравський поділився з нами двома священиками. З Кам’янець-Подільської дієцезії до Криму приїхали о. Валентин Розгон та о. Вадим Варфоломієв. Один працюватиме в Сімферополі, інший — у Керчі.
Зараз триває інформаційна війна. Російське телебачення показує одне, українське — зовсім інше. А реальне життя — ще інакше.
Ми можемо публічно молитися. У червні була велика урочистість у Севастополі: Перше Причастя та Миропомазання. Настоятель о. Юрій Зімінський домовився з владою, і ми відправити Службу Божу біля нашого неповерненого храму в центрі міста. Нас охороняла російська поліція. І дуже успішно це робила. Під час проповіді до самого амвону підійшла якась комуністка і почала говорити: «Ей, батюшка, уході атсюда, бо ми строілі етот кінотеатр. Ви єво нє палучіте», — тоді поліцейські її взяли під руки і вивели.
А в Євпаторії була процесія Божого Тіла. Влада дала дозвіл пройти вулицями міста. Єдине тільки — у прокуратурі попросили, щоби процесійний хід не перетворився на демонстрацію.
Завдання Церкви — закликати людей до пробачення, до любові. Ми постійно молимося за мир у Криму, за мир в Україні. Для молитви немає кордонів.
Найважливіше, що Бог нас любить. У цьому ми не сумніваємося. Ми дуже вдячні всім, хто нас підтримує. За останні два місяці я отримав багато дзвінків та листів зі словами підтримки, із запевненням у молитві. Дякую всім, хто молився та молиться за католиків у Криму. Дякую за пожертви. Боже Провидіння нам допомагає!
Довідка CREDO
Яцек Пиль народився 17 серпня 1962 року в с. Ґарволіні (Польща).
1977 року вступив до Нижчої духовної семінарії Місіонерів Облатів Непорочної Марії в с. Марковіцах. Після перших чернечих обітів у Згромадженні Місіонерів Облатів Непорочної Марії навчався у Вищій духовній семінарії Згромадження в Обрі. Священицькі свячення отримав 1988 року.
1989 року отець Яцек Пиль приїхав в Україну. Працював у Барі, Жмеринці, Гнівані, Сутисках, Тиврові Кам’янець-Поділіьської дієцезії.
Від 1997 до 2006 року очолював українську Делегатуру Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії.
Заснував 4 чернечі доми Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії: в Обухові, Полтаві, Кривому Розі, Євпаторії.
Від 2006 року був настоятелем Північного дистрикту Делегатури.
У 2012 році працював настоятелем парафії св. Михаїла Архангела в місті Тиврові Вінницької області.
23 листопада 2012 року Папа Бенедикт XVI призначив о. Яцека Пиля ОМІ єпископом-помічником Одесько-Сімферопольської дієцезії.
Єпископські рукоположення отримав 5 січня 2013 року.
Володіє польською, українською, російською і французською мовами.