Владика УПЦ (МП)звинувачує духовенство УГКЦ у розпаленні ворожнечі між вірними обох Церков.
Владика УПЦ (МП) перечислює окремі дії духовенства УГКЦ, які, як наголошується у листі, розпалюють ненависть між вірними обох Церков.
Цей відкритий лист отримала й редакція РІСУ.
Відкритий лист єпископа Львівського і Галицького УПЦ (МП) Філарета
16 лютого 2013 року
Його Блаженству,
Блаженнішому Святославу (ШЕВЧУКУ)
Верховному Архиєпископу Києво-Галицькому,
Отцю і Главі УГКЦ
Ваше Блаженство!
Висловлюючи Вам свою повагу, мушу звернути увагу і на ті проблеми, що виникли поміж наших Церков на Галичині.
Нещодавно медійний простір наповнився різного роду інформацією, яка, впевнений, веде нас до міжконфесійної конфронтації та ворожнечі. Не вдаючись до аналізу усіх подій, що сталися останнім часом і що спричинили такий емоційний сплеск взаємозвинувачувань, я хочу звернути Вашу увагу на наступне.
Міжцерковні відносини – складний і затяжний процес у житті суспільства, який вимагає від нас терпіння і толерантності заради збереження миру серед народу Божого. І тут зовсім недоцільні дії священнослужителів, які б розпалювали ненависть поміж вірних наших Церков. Саме такі дії прослідковуються з боку кліриків ввіреної Вам Церкви.
Спершу багато незрозумілих звинувачень полетіли на нашу адресу після цьогорічного освячення води в центрі Львова на свято Богоявлення.
Владики Львівської архиєпархії знають про те, що це не екуменічна молитва, а є почерговим служінням, що зазначено в угодах між міською владою та традиційними конфесіями. Виходячи з цього, жодних заходів, які б забороняли представникам УГКЦ брати участь у богослужінні, з нашої сторони не вживалось. Тим паче, що між поважними Владиками всіх конфесій, котрі багато років несуть своє служіння на Галичині, існує домовленість про те, що вони не приходять на освячення, якщо його очолює хтось з інших Владик. І, після всього цього, єпископ-помічник Львівської архиєпархії, владика Венедикт, дозволив собі звинуватити нас в тому, що начебто ми забороняли йому приходити на освячення: «Позаминулого року я очолював водосвяття, а минулого року очолювали вірмени, а я виголошував кілька молитов… Цього року є черга Московського Патріархату, а вони ні з ким, ніколи не співслужать» - заявив Владика (http://risu.org.ua/ua/index/all_news/catholics/ugcc/50999/). Здавалося б, нічого страшного, а така необґрунтована заява спричинила масу звинувачень, які були наповненні люті і ненависті, в інтернеті та місцевих ЗМІ.
Проте, особливо незрозумілим нам став випад клірика греко-католицької церкви отця Ореста-Дмитра Вільчинського. Його одіозна публікація в Католицькому оглядачі, яку підхопили і опублікували на всіх релігійних сайтах України «УПЦ МП – бойова дивізія московського імперіалізму. Міф чи реальність?» (http:// risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/51238/) є переповненою злістю, ненавистю до інославних співгромадян, яких греко-католицька церква називає вірними «Церкви-сестри», прямих образ і, що найгірше, закликів до радикальних кроків проти православної громади в місті Львові.
Звичайно, кожен має право на власну думку, однак, якщо вже ми ступили на шлях пастирського служіння, то мусимо завжди пам’ятати відповідальність перед Господом Вседержителем, Якому давали обіцянку під час своєї хіротонії, і робити все від нас залежне, щоб "Усі були одне".
Негідна поведінка священика, хиткого перед політичними авантюрами та провокаціями, сіє не Христові істини, а чвари та лють поміж людей! Кожен на своєму рівні мусить вчити людей істинної любові до ближнього, а міжцерковні діалоги, переконаний, повинні залишатися справою виключно священноначалія наших Церков без застосування в них піар-технологій чи участі світських експертів, які збурюють інформаційний простір. Та й взагалі, вважаю, що священнослужителі не повинні реагувати на провокації, які часто чиняться недоброзичливцями задля продовження релігійного протистояння. В результаті такі ситуації викликають недовіру до духовенства.
Дорогий Владико! Гадаю, що сьогодні, в час агресивної секуляризації та зростання споживацьких цінностей суспільства, церковним діячам не слід виносити взаємозвинувачення та образи на розсуд публіки, яка часто є неготовою до сприйняття такої інформації. Впевнений, що жодна Церква не хотіла б сьогодні відновити ті криваві протистояння, які вже були в історії наших конфесій. Закликаю Вас вжити заходів, які б допомогли припинити ворожнечу, до братських обіймів, хоча б як братів-українців, і, звичайно ж, як християн. Давайте власним прикладом покажемо всьому світу, який переповнений нехристиянськими почуттями, справжній приклад любові і поваги. Будьмо толерантними, адже це є запорукою щасливого майбуття наших Церков, української нації і нашої Держави.
З повагою,
Філарет, єпископ Львівський і Галицький
Керуючий Львівською єпархією УПЦ