Єврейський Великдень — Песах — починають святкувати цьогоріч 11 квітня. Це свято весни (хаґ га-авів) та волі, пов’язане з виходом євреїв з Єгипту. Відзначати його починають напередодні 15 числа місяця нісана (за єврейським місячним календарем), який припадає на березень-квітень (за Григоріанським календарем).
Відзначати його починають напередодні 15 числа місяця нісана (за єврейським місячним календарем), який припадає на березень-квітень (за Григоріанським календарем).
Вважається, що саме в цей день близько 1200 року до нашої ери пророк Мойсей вивів ізраїльтян з Єгипетського царства, звільнивши їх від 400-річного рабства.
Послідовники юдаїзму відзначають Пасху вісім днів. Закінчення відзначення Песаху цьогоріч припадає на 17 квітня. Протягом усього тижня в їжу не вживається нічого кислого (хамець). Перед Песахом усе кисле вживають тільки після спеціальної обробки у вогні або киплячій воді.
Слово „песах” („пасха”) має два значення: „проходження повз” та „перехід”. Двоїсте й трактування свята. Окрім переходу ізраїльтян, яких вели Бог та Мойсей, через Червоне море, пригадується ще одна подія, яка передувала виводу євреїв з Єгипту.
За старозавітнім переданням, фараон завзято не дозволяв ізраїльському народові піти – і тоді Госполь наслав на Єгипет кари. Остання кара була такою, що одної ночі Господь вразив хлопчиків-первістків у кожній родині єгиптян. Єврейським же родинам перед цією „стратою єгипетською” було велено заколоти по ягняті та кров’ю його помазати двері. Бачачи такий знак, ангел смерті проходив повз будинки юдеїв.
Тільки після загибелі єгипетських первістків фараон дозволив євреям залишити Єгипет.
Кульмінаційним моментом святкування єврейського Великодня є вечірня трапеза – седер ("порядок"), що влаштовується в першу і в другу ніч свята. Під час седеру у визначеній послідовності читають оповідання про виведення з Єгипту.
На столі обов’язково присутні символічні страви. Мацу їдять у пам’ять про те, що під час виведення ізраїльтяни пекли прісні коржі, тому що не могли чекати, поки тісто забродить. Гірка і терта зелень символізує гіркоту єгипетського рабства. А суміш з тертих яблук, фініків, горіхів та вина - кольором нагадує глину, з якої поневолені євреї робили цеглини. Зелень прийнято вмочати в солону воду - вона символізує сльози, пролиті ізраїльтянами в Єгипті, і море, яке вони перетнули під час виходу з рабства.
За трапезою випивають чотири келихи червоного вина. За традицією прийнято наповняти ще п’ятий келих і залишати його для пророка Іллі, який повернеться на землю, щоб сповістити про настання „дня Господнього, великого і страшного”.
Однією з обов’язкових умов седера є запрошення до участі в трапезі всіх нужденних, а також тих, хто не може відзначити свято в колі своєї родини. Трапезу закінчують словами вітання: „У майбутньому році – у Єрусалимі!”.
У синагогах під час великоднього богослужіння читається Пісня Пісень (Шир а-ширімо), яка символізує зв’язок Песаха з двома архаїчними сільськогосподарськими святами: святом нового приплоду худоби, коли приносилось в жертву однорічне ягня, і святом перших жнив, коли знищувався старий хліб, а з прісного тіста випікався новий – маца. Згодом ці свята були об’єднані торжеством на честь виведення з Єгипту – дня народження єврейського народу як нації.
Детальніше ознайомитися з історією, змістом та традиціями свята можна у спеціальному матеріалі РІСУ.