Образ Нотр-Дама у вогняному полоні викликав бурю емоцій і спогадів з усього світу
Ця хвиля підтримки повинна бути спрямована на спроби не тільки реконструювати паризький собор, а й стати на захист культурних і політичних цінностей Європи.
Цей текст я пишу з Берліна, вражений образами вогню, руйнувань і попелу, який поглинув Нотр-Дам де Парі – нашу леді Парижа. Вона – скарб цивілізації, як для віруючих у рай, так і невіруючих. Вона уособлює Європу краси, високих сподівань, величі та ніжності. Як і у всіх вас – моє серце розбите.
Фото: Reuters
Ця трагедія пробуджує безліч спогадів. Звичайно, відразу спадає на думку Нотр-Дам увічнений в романі Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері». Як і це рядочки Луї Арагона:
«Немає нічого сильнішого – ні вогонь, ні блискавка,
Мого Парижа, який нехтує небезпекою,
немає нічого прекраснішого, ніж цей мій Париж!»
Так само згадується перший рядок з вірша Бодлера: «Я прекрасний, о смертні, як мрія, заточена в камінь». Це було написано не про Нотр-Дам, але з легкістю могло б бути.
Наступного ранку я думаю про Нотр-Дам, як про Францію часів Опору. Вона уособлює готичну святість і умиротворення Сени. Вона віра та краса у плоті. І, звичайно, слова Гюго й Арагона досі танцюють у моїй безсонній голові. Я задаюся питанням, як же я зустріну день. Як ми зустрінемо завтра? У Гюго на це є відповідь: «Час – архітектор, але люди – його каменярі».
До обіду я міг лише сподіватися, що полум'я загашено. Для парижанина це катування – бачити повторювані фотографії серця міста, охопленого бурхливим вогнем. Повалено більше ніж церкву. У певному сенсі, Нотр-Дам – душа самого людства і його частина тепер спотворена шрамами.
Ми, парижани, вірили, що наша тендітна леді буде безсмертною. Проте, зараз вона кульгає, поранена і безпорадна назустріч долі, як і ми всі, спостерігаючи за пеклом, що розгорнулося перед нами. Однак ці прикрі фотографії викликали хвилю дружньої підтримки. Італійці, шведи, ірландці, іспанці, китайці, алжирці – всі об'єдналися в солідарності з народом Франції. Як і після терористичної атаки, всі говорять – Je suis Paris.
Нарешті, палаючий Нотр-Дам нагадує нам про крихкість нашої історії та спадщини, про хиткість побудованого нами і про кінцеву природу тисячолітньої Європи, батьківщини мистецтв, чому Нотр-Дам є одним з вищих підтверджень.
Про що ми думаємо, дивлячись у майбутнє? Що нам варто зробити? Ми повинні сподіватися на те, що жертва Нотр-Дама розбудить свідомість дрімаючих. Може, від цієї катастрофи люди зрозуміють, що Європа – це великий Нотр-Дам. Вона більше ніж політичний союз, вона – великий витвір мистецтва, чудовий бастіон об'єднаного інтелекту, а також обитель спадщини, яка під загрозою зникнення.
Це спадщина занадто важлива, щоб її втратити. Ми не можемо дозволити піроманам розділити народи Європи. Нам варто згадати про те, що ми, разом, будівельники храмів і палаців, творці прекрасного. Це урок Нотр-Дама, даний в цей святий тиждень.
Президент Франції Еммануель Макрон, який протягом двох років волав про згуртування заради реконструкції Європи, тепер просить згуртуватися заради реконструкції Нотр-Дама. Разом ми повинні відбудувати серце Франції. Мій літературний огляд для журналу La Regle du Jeu внесе свою частку в національний фонд, відкритий з цією метою. І я закликаю всіх читачів зробити те ж саме. Ми, люди, – каменярі.