У Раві-Руській найдавнішу збережену архітектурну пам’ятку міста відновлять за кошти Європейського Союзу. Про це йдеться газеті “Прикордоння”.
У Раві-Руській найдавнішу збережену архітектурну пам’ятку міста відновлять за кошти Європейського Союзу.
Про це йдеться газеті “Прикордоння”.
Заявка на відновлення костелу св. Михаїла та монастиря реформатів у Раві-Руській була відібрана для втілення у рамках програми транскордонного співробітництва «Польща – Білорусь – Україна 2014 – 2020». Проект у Раві-Руській втілюється спільно зі схожим у Венгруві, що у Польщі.
Заявниками та партнерами проекту «Mонастирі близнюки: Венгрув та Рава Руська – використання потенціалу історичної спадщини закону Реформатів для розвитку туризму та соціально- культурного життя в Польщі та Україні» є Римо-католицька парафія церкви св. Петра з Алькантари та св. Антонія з Падуї у Венгруві, а також Львівська архідієцезія Римо-католицької церкви. Загальна сума проекту складає майже 2,5 млн. євро, з яких понад 880 тис. євро – частка, яка буде спрямована на Раву-Руську. У Раві-Руській проект втілюватимуть колектив організації «Карітас-Спес».
У комплексі колишнього монастиря планують створити 4 дитячі будинки сімейного типу, у які влаштують 40 дітей-сиріт, а сам костел відновлять як культову споруду. Реконструкція комплексу будівель триває з кінця минулого року.
Храм св.Михайла зведений у 1729-1737 роках на місці старого дерев’яного костелу. Ним опікувалися монахи Ордену Братів Менших Францисканців, які прийшли у Рава-Руську у 1725 році.
Костел збудовано у бароковому стилі XVIII століття за проектом відомого італійського архітектора Павла Фонтани. Будівництво тривало близько 8 років. У 1738 році костел було освячено. Пізніше до нього прибудували двоповерховий монастир з келіями.
В інтер’єрі костелу до нашого часу збереглися сліди настінного розпису ХІХ століття, фрагменти дерев’яних вівтарів. Його фасад прикрашають намальовані зображення – св. Франциска й св. Антонія.
Костел виконував свої функції до 1941 року, коли на терени Равщини увірвалися німецькі війська. З того часу і у післявоєнний період святиню використовували як склад продуктів та різноманітних товарів, а пізніше у монастирі було розміщено машино-тракторну станцію.