Created with Sketch.

З ким же патр. Кіріл Гундяєв: з Новомучениками чи з їхніми гонителями?

27.05.2022, 16:55

Московський п. Кіріл Гундяєв у нещодавній проповіді закликав єпископат, духовенство і паству УПЦ зберігати "вірність і єдність" з Московським патріархатом, при цьому посилаючись на приклад свв. Новомучеників часів радянських гонінь.

Інші представники МП так само зараз активно спекулюють на пам'яті Новомучеників, намагаючись представити тих, хто в Україні припинив поминати московського патріарха як "обновленців" та "розкольників". Але наскільки правомірні їхні прикривання авторитетом Новомучеників, які відмовлялись йти на поступки радянському режиму і постраждали за це? Адже Новомученики були замучені московським богоборницьким режимом, прямим спадкоємцем якого є нинішній путінський режим РФ і інтереси якого нині так старанно обслуговує п. Кіріл Гундяєв. Путін оголосив курс на відновлення СССР, а однією з причин оголошення війни проти України і українського народу він назвав саме політику декомунізації в Україні. І п. Кіріл Гундяєв це благословив. То з ким насправді він? З Новомучениками, які відмовлялись йти на будь-які поступки і співпрацю з радянським режимом, чи з тими, хто намагається цей сатанинський режим тепер заново відновити? Що спільного він має з Новомучениками?

Загальновідомо, що значна частина Свв. Новомучеників прийняли мучеництво саме через те, що відмовлялись поминати московського митрополита (згодом патріарха) Сергія Страгородського, який в 1927 р. пішов на унію з радянською владою. Патр. Тихон в 1918 р. більшовиків піддав анафемі, а Сергій Страгородський в 1927 навпаки оголосив "радості і горєсті совєтской власті - радостями і горєстями Церкви". Через це значна частина "тихонівського" єпископату і духовенства припинили його поминати і розірвали з ним будь-яке церковне єднання. Відбулося розділення в середині РПЦ, в результаті якого постали три церкви: легалізоване радянською владою сергієвське церковне управління Московського патріархату та опозиційні до нього РПЦЗ і Катакомбна Церква (останні дві сповідували духовну єдність між собою). Церковний курс московського митрополита Сергія Страгородського на обслуговування інтересів радянського безбожного режиму отримав з вуст Новомучеників назву "сергіянство" або "новообновленство". Цей курс був доволі категорично засуджений багатьма з Новомучеників. За це вони були піддані незаконним заборонам з боку сергієвського московського синоду, а радянською владою репресовані. Багато з тих, кого зараз ми вшановуємо як святих, насправді були піддані "заборонам" в священнослужінні по обвинуваченню як "розкольники". Така історична правда. На жаль, це "невигідна" для багатьох сергіанських функціонерів МП правда. Тому про це не розповідають в семінаріях на уроках церковної історії. Цю правду замовчують, а житія Новомучеників редагують і "підчищають". Але, тим не менш, правда є саме такою. Як історик, який багато років досліджує в архівах слідчі справи ГПУ-НКВС на репресоване духовенство в СРСР, можу про це багато розповідати в деталях, підтверджуючи конкретними документами.

Так от, правда в тому, що значна частина св. Новомучеників йшли на мучеництво, категорично відмовляючись поминати московського патріарха Сергія Страгородського, вважаючи, що через літургійне поминання відступника і сам стаєш співучасником його відступлення... Для НКВС факт непоминання Сергія був доказом нелояльних і антирадянських настроїв, а тому непоминаючих піддавали жорстоким репресіям. І, тим не менше, розуміючи, що через непоминання московського патріарха їм загрожують заборони в священнослужінні, концтабори чи розстріли, вони свідомо йшли це. Така ось еклезіологія Новомучеників ХХ століття. Через це спадщина і пошанування Новомучеників так і не набули в МП поширення і возстребуваності. Бо це "незручна" і "невигідна" спадщина. Це "незручні" святі. Незручні для сергіанських церковних функціонерів, які брали участь у репресіях проти Новомучеників в радянські часи, а тепер старанно обслуговують інтереси реанімованого КГБістського правлячого режиму РФ, який оголосив війну проти України і українського народу. П. Кіріл Гундяєв лише продовжує лінію свого попередника Сергія Страгородського. Нічого нового. Сергіянство не зникло, але за нових умов увібрало у себе дещо інших рис. І суттєва відмінність, що Сергій Страгородський пішов на співпрацю з НКВД під дулом чекістського нагану, а Кіріл Гундяєв це робить добровільно, "не за страх, а за совість". Бо він сам є "плоть від плоті" цієї системи. Вона нікуди не зникла після розпаду СРСР. НКВД-КГБ-ФСБ - це все одна сатанинська репресивна структура, яка досі продовжує чинити свою безбожну справу. І як колись вона знищувала українців через голодомори і репресії, так продовжує це робити і тепер. І як тоді вони піддавали заборонам і репресіям Новомучеників за відмову поминати московського патріарха Сергія, так і тепер погрожують всілякими "карами" тим, хто відмовляється поминати московського патріарха Кіріла. І кожен з нас зараз сам має зробити вибір, з ким він? З Новомучениками чи з тими, хто допомагав їхнім гонителям? Нічого не змінилося... Війна лише оголила сутність давно існуючих проблем... Але вибір за кожним з нас персонально...

Читайте також