Св. Борис та Гліб були синами св. князя Володимира Великого. Князь Володимир ще за свого життя поділив державу між своїми 12 синами. Борис отримав князівство в Ростові, а Гліб - в Муромі. Обидва князі, як описується в їх житії, «жили чеснотливим християнським життям і були дуже милосердними до вбогих і знедолених, удовиць і сиріт, тому люди дуже любили їх».
Після смерті князя Володимира 1015 року кияни покликали Бориса, щоб він зайняв великокняжий престол згідно з останнім бажанням князя Володимира. Однак один із синів князя - Святополк Окаянний - самовільно зайняв княжий престол у Києві, скориставшись відсутністю Бориса.
Борис і Гліб не противилися діям свого брата, а закликали його до пошани християнських засад. Святополк у своїй люті наказав воякам убити братів: Борисові пробили мечем серце, а Глібові перерізали горло 1015 року.
Борис був убитий на річці Альта, а Гліб - неподалік від Смоленська. Вони прийняли смерть без опору, що стало символом їхньої віри та відданості християнським ідеалам.