В цій статті я аналізую стрімкий зріст псевдохристиян і наше мовчання як християн.
У своєму служінні мені доводиться говорити про культи, читати лекції на апологетичні теми. У звичайній викладацькій практиці, або роботі із людьми сюрпризи бувають. І ось на одному з сайтів, присвячених псевдо-християнським групам, я проводив голосування, результати якого мене збентежили.
Питання було просте: чи є мормони християнами?
Все б нічого, стандартне голосування, питання риторичне… якби не 90% опитуваних, які відповіли "так". З цієї причини, повертаюся до однієї дещо застарілої події, мабуть така традиція вже. Про деякі події християни згадують занадто пізно. Мабуть бути влучно підмітив Леонардо Світ, що християни найчастіше не помічають тенденцій у суспільстві, рідко беруть участь у змінах, іноді навіть й потрібних суспільству. Здебільшого, ми трясемо списами вже після бою.
Дещо дозволю собі нагадати.
29 серпня 2010 у релігійному житті Східної Європи, зокрема Україні та Росії, відбулася зміна, негативні наслідки якої для проповіді християнського Євангелія важко переоцінити, але яка, на жаль, залишилася майже непоміченою християнським спільнотою СНД.
У цей день у Києві відбулося урочисте відкриття «храму» Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів (мормонів), - 134-ої подібної споруди в усьому світі і першої на території Східної Європи. (Правда, першість не завжди потішає)? Послугами цього храму будуть користуватися мормони з України, Росії, Вірменії, Болгарії, Румунії, Молдови та Сербії.
На відміну від звичайних парафіяльних будинків («церков»), в яких щотижнево проходять збори мормонських громад, храми призначені для проведення особливих обрядів, доступних лише гідним членам церкви мормонів, - вважається, що участь у цих обрядах дає людині можливість стати богом по закінченні земної життя. Таким чином, кожен храм стає місцем паломництва мормонів з усіх сусідніх країн і центром проповіді мормонського навчання в тій країні і в тій місцевості, де він розташований. Вже сам факт існування діючого храму в тій чи іншій країні не тільки багато разів активізує діяльність мормонів, але і є для них видимим символом того, що вони влаштувалися в цій частині земної кулі остаточно і назавжди.
Небагато хто розумів, що відкриття храму в Києві стане для мормонів Східної Європи початком нового періоду стрімкого зростання. Тому і зроблено було не так багато. На жаль, відгук християн далеко не завжди про-активним.
ЧОМУ?
Здавалося б, Біблія говорить однозначно: «Завжди готові всякому, який вимагає у вас звіту у вашому сподіванні, дати відповідь з лагідністю і благоговінням». Чому ж християни не завжди готові «піднімати свій голос» на захист істини?
Поспілкувавшись з кількома християнами в західній Україні, я почув про шість причини мовчання християн.
По-перше, а може... ми просто не цінуємо те, у що віримо?
Іншими словами, ми симпатизуємо Христу в принципі, але не готові платити реальну ціну за цю симпатію. Ми не можемо сказати разом з апостолом Павлом, що «для мене життя Христос». Висновки в цьому випадку напрошуються досить сумні.
По-друге, а може… ми толком не знаємо, у що віримо?
Саме тому й не поспішаємо і відстоювати свою віру. Іноді ми плутаємо те, що насправді важливо для Євангелія і те, що ми самі для себе визначили як «головне, основне». Культи, однак, відрізняються від християн не дрібними деталями, а тим, що вони підривають самі основи християнства. Сумно думати, що слова автора послання до Євреїв: «Ви бо за віком повинні б бути вчителями, але ви потребуєте ще, щоб хтось вас навчав перших початків Божого Слова. І ви стали такими, яким потрібне молоко, а не страва тверда», - ставляться до нас, коли ми хапаємося за те, що насправді не так важливо, а важливе відстояти не в силах.
По-третє, а може… ми не маємо, що сказати?
Третя причина була сформульована так: «Ми не знаємо, що сказати». І тут проблема стосується ті лише того, як говорити, але часто і того, що про Нього говорити, тобто про відсутність особистого пізнання Христа. І якщо методичну неграмотність ще можна якось виправити, то людині, незнайомому з Христом, дійсно нема чого сказати. Хотілося б вірити, що читач з Христом знаком, і тоді він може розповісти хоча б про те, як Бог змінив ваше життя, може сказати про Слово Боже як непорушному фундаменті християнства. Але і в цьому головне - робити акцент на Євангелії, а не на своїх особистих переживаннях.
Четверта причина, яку я почув, ми не бачимо небезпеки
По-четверте, часто ми просто не бачимо небезпеки. Іноді ми просто не усвідомлюємо, що результатом діяльності лжехрістіан будуть людські жертви - люди, замість рятівного Євангелія почули людські вчення, помилкове євангеліє, «що не інша але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Євангелію. Але якби й ми або Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий »(Гал. 1:7-8). І ці обмануті люди так і не зрозуміють, що обмануті, якщо хто-небудь не покаже їм істину!
П’ята причина звучала так: «В мене нічого не вийшло»
П'ята причина була сформульована приблизно так: «Я одного разу спробував, але і в мене нічого не вийшло». Так, іноді невдалий досвід відбиває будь-який ентузіазм. Але чи не говорить Біблія про те, що з нашого боку потрібні постійні зусилля? Навіть відомому пресвітеру апостол нагадував про необхідність "розгрівати дар Божий" (2 Тим. 1:6). Не можна виправдати мовчання посиланнями на те, що наказ Божий виконувати складно.
Шосту причину можна сформулювати так: «Ми не віримо в суть Євангелія»
Шоста і, мабуть, найжахливіша причина полягає в тому, що ми просто не віримо в саму суть Євангелія, а тому нас аж ніяк не ображає викривлення християнського вчення. Могло так статися, що деяких людей у християнстві приваблює не Вістка про спасіння від гріха, про спокуту і виправдання вірою, а певна етика, моральний кодекс. Якщо так, то ми готові прийняти за «свого» будь кого, хто "веде себе по-християнськи". Ми навіть навчилися без запинки цитувати з цього приводу слова Спасителя: "По плодах їх пізнаєте їх" (Мф. 7:16). Проте по-справжньому об'єднувати людей може лише Христос, спільна віра в Нього, а все інше здатне лише уніфікувати, але аж ніяк не створювати єдність.
Насправді нашому мовчанню виправдання немає. А причини, якими ми виправдовуємо себе, лише вказують на ще більш глибокі проблеми. Писання закликає нас не тільки завжди бути готовими «дати звіт» всякому, хто запитує нас про нашу віру, але й цінувати християнські істини настільки, щоби з готовністю віддати заради них життя, не кажучи вже про кілька хвилин свого часу. І наш відгук на цей заклик найкраще показує, чи є в нас любов до Бога і людей, на жертву за яких Він віддав Свого Єдинородного Сина.
Чи є мормони християнами?
У серпні цього року у співробітників апологетичного центру була можливість поспілкуватися в Києві з керівниками кількох християнських деномінацій. Серед інших заданих цим братам запитань було й таке: «Чому християни досить пасивно відреагували на відкриття в Києві мормонами храму?»
І нерідко у відповідь ми чули: «Головною цінністю політичної арени Україні, особливо протягом останніх п'яти років, була толерантність, і ця толерантність стала цінністю Церкви ».
Невже все так погано? Невже навіть культи ми приймаємо і надто толерантно до них ставимось? Звичайно, що ми можемо довго говорити про те, що є культом. Говорять, що у культів є щонайменш наступні ознаки:
Мені здається, що мормони, ті самі, яких 90% вважають християнами, свого добилися. Вони мають всі вищезазначені ознаки.
Давайте подумаємо разом.
По-перше, їх авторитет базується не на Біблії, вона нібито перекручена після часів Христа. Так навчають мормони. Ми знаємо теорію, але мовчимо сьогодні, щоб завтра не прийшли по нас. Більшість із нас пам’ятає із біблійної школи, що кумранські знахідки доводять, що у нас той самий текст Біблії, але ми воліємо промовчати. А це тільки один із багатьох аргументів. Чому, браття-сестри, коли наш найвищий авторитет відкидається, ми немов «проковтуємо» це?
По-друге, насправді вони вірять у виправдання по ділах. Прочитаємо самих мормонів.
В їх книзі, яка викладає основи мормонського вчення за назвою «Основи Євангелії» у розділах 46 і 47 цієї книги обговорюється «Останній Суд» і «Піднесення» (спасіння)
Читаємо «Зараз — час робити все можливе, щоб відповідати вимогам піднесення … Президент Джозеф Філдінг Сміт говорив: “Щоб бути піднесеними, ми повинні прийняти євангелію та всі її завіти, і взяти на себе висунуті Господом зобов’язання…»
(«Основи Євангелії», текст цитується по http://lds.org/languages/pdf/gospelprinciples/CU_GospelPrinciples_06195_192_ukr.pdf)
Не зважаючи на те, що це тільки один із багатьох фактів явної проповіді спасіння через діла, а не благодать…. Опитування на сайті дає 90% тих, хто вважає мормонів християнами. Втім більшість із нас, християн могли би знайти, що сказати із цього приводу.
По-третє, вони применшують роль і велич Христа.
Звернемось знову до першоджерела. Орсон Пратт, в книзі The Seer, с. 172, говорить: «...великий Месія, який заснував християнську релігію, був Багатоженцем... Месія обрав відповідальність за своє насіння; і, одружуючись із багатьма достойними дружинами, показав усім майбутнім поколінням, що він схвалює множинність Дружин під час християнського віку... Син наслідував приклад свого Отця і ставав великим Молодим, з ким царські дочки і багато з достойних Дружин мали бути одруженими. Ми також довели, що, як Бог-Отець, так і наш Господь Ісус Христос успадковують своїх дружин у вічності так само, як і у земному житті...» (цітується по наступному джерелу http://4mormon.poiskotveta.info/ukr/index.php/mormonizm/30-truth-about-mormons)
Але ми знову воліємо мовчати! Я зазначив вище лише деякі із причин мовчання, лише ті, які ми самі християни називали. Але я знову й знову повертаюсь до питання: чому ми насправді не проповідуємо Христа із новою силою?
У-четвертих, мормони, як й слід робити культам, вважають, що спасіння лише у них й через них. Знову звернемось до першоджерела:
«Христове викуплення забезпечило безсмертя для всіх людей. Піднесення (досягнення божественності) доступне лише для мормонів, через послух ученням Церкви: віру, хрищення, отримання благословення, целистіальний шлюб і відрахування десятини. „А тому, як написано, вони — боги, так, сини Божі; А тому, все їхнє» (УЗ, 76:58-59).
Коли мормони відкрили храм у Києві, деякі християни навіть думали, що мова йдеться про якійсь протестантській Дім Молитви. Й це не підштовхнуло нас до проповіді із новою силою.
По-п’яте, навіть сама назви цієї групи підкреслює, що вони сприймають себе як особливу касту, якої відвідена особлива роль.
Бог дав церкві повеління проповідувати істину, або навіть Істину. Чому ж насправді, коли псевдо-християни навколо нас зростають у кількості, ми продовжуємо мовчати?
У своєму служінні мені доводиться говорити про культи, читати лекції на апологетичні теми. У звичайній викладацькій практиці, або роботі із людьми сюрпризи бувають. І ось на одному з сайтів, присвячених псевдо-християнським групам, я проводив голосування, результати якого мене збентежили. Чи є мормони християнами? Так. Чи їх стрімкий зріст, чи стрімкий зріст інших пседохристиян підштовхує нас проповідувати більше?
Мабуть також питання риторичне.