Цьогоріч, 28 березня колекція кам’яної пластики Пологівського районного краєзнавчого музею поповнилась іще одним історично цінним предметом – фрагментом менонітського надгробного пам’ятника кінця 19 – початку 20 століття.
Чтоб убрать с дороги камень,
Наклоняясь – поклонись,
Может, камнем чья-то память,
Может, камнем чья-то жизнь
Омар Хайям
Цьогоріч, 28 березня колекція кам’яної пластики Пологівського районного краєзнавчого музею поповнилась іще одним історично цінним предметом – фрагментом менонітського надгробного пам’ятника кінця 19 – початку 20 століття.
Завдяки небайдужим пологівцям, які розповіли про цікаву знахідку, побачену у полі, далеко від кладовища, музейні працівники відразу виїхали на територію Інженерненської сільської ради, де оглянули фрагмент пам’ятника із написами німецькою мовою. Розбірливо читаються лише імена людей, яким його встановлено: Йохан Янцен (Johann Janzen) та Хелена Янцен (Helena Janzen). Ймовірно, це одні із засновників німецької колонії на території Пологівського краю. Інші написи пошкоджені часом та потребують подальшого перекладу.
Фрагмент – гранітний, заввишки близько 1 метра. Написи, викарбувані на ньому, датуються 1890 (1896?) роком. Пам’ятник, ймовірно, складався із трьох частин – нижньої (основи), середньої та верхівки.
Відомо, що на початку 19 століття німцями-менонітами, переселеними в Приазов’я з Прусії, засновані Молочанский і Маріупольський округи. З архівних джерел дізнаємося, що в другій половині 19 століття була утворена Шонфельдська волость, до складу якої входили 9 німецьких колоній. Одна з них, колонія Блюменфельд, була заснована в 1848 році на правому березі річки Кінські Води. Її засновниками стали чотири родини Янцен, які переїхали із колонії Петерсгаген Молочанського округу. Наприкінці 19 століття молоде покоління Янценів почало засновувати хутори подалі на схід від рідної колонії. Одним з них став хутір Візенфельд.
Свідчень про Візенфельд практично не збереглося. Лише в “Планах дач Генерального и Специального межований Екатеринославской губернии, Александровского уезда” знаходимо короткі дані про власників хутора.
У 1901 році хутір належав Якобу Якобовичу Янцену та його сину Якову. В подальшому цими землями володіли спадкоємці: Авраам Якобович Янцен, Іоган Якобович Янцен та Марія Якобівна Янцен.
На початку 20 століття хутір Візенфельд був зруйнований. У 1923 році територію знову заселили. Новий населений пункт отримав назву Зелене Поле. У 1968 році його приєднали до сусіднього села Українське.
Нині за східною околицею села заростає травою покинуте кладовище колоністів, про яке вже майже ніхто не пам’ятає. Подальша доля німців-менонітів залишається загадкою. Єдиним свідченням того, що хтось із родини Янцен зміг пережити буремні 1917-1921 роки є висічена на одній із гранітних плит кладовища дата – 1930 рік. Можливо, на території району і нині живуть їх нащадки.
На сьогодні цей фрагмент надгробного пам’ятника є чи не єдиною згадкою про засновників колишнього менонітського хутора Візенфельд – сучасної східної околиці села Українське Інженерненської сільської ради Пологівського району, яка в народі все ще зберігає мальовничу назву Зелене Поле.
Дякуючи Сергію та Костянтину Крачковським, які і привезли цінну знахідку в музей, гранітний надгробок посів чільне місце в експозиції.
Життя і діяльність родини Янцен потребують подальших архівних досліджень. Сподіваємось, що новий експонат допоможе відкрити загадкові таємниці історії нашого краю.