Процедура зміни релігійною громадою власної юрисдикції може визначатись двома чіткими механізмами, які пропоновані у законопроекті 4128, що доповнює основний закон про віросповідання. Про це сьогодні у Києві, 21 листопада, заявив народний депутат, один з авторів законопроекту 4128 Віктор Єленський під час прес-конференції «Підсумки та виклики державно-конфесійної політики в Україні».
За словами голови Підкомітету Верховної Ради з питань духовності В. Єленського, законопроект 4128, що вносить доповнення до статті 8 закону «Про свободу совісті та віросповідання», викликав бурхливу реакцію Патріарха Кирила, про що він пожалівся до Женеви.
Глава РПЦ критикував законопроект 4128 за те, що ніби він пропонує розглядати зміну юрисдикції релігійної громади на місцевому референдумі. Однак, як наголосив Віктор Єленський, це не так. Сам законопроект передбачає зміну юрисдикції на загальних зборах цієї громади, а не на місцевому референдумі. Належність до релігійної громади визначається через самоідентифікацію та участь у релігійному житті (десятина, хрещення, вербальні форми – держава у це не втручається), а також більшістю голосів.
Релігієзнавець назвав два уточнення, внесені до законопроекту 4128: перше – керівний орган громади визначає правомочність зборів, що знімає небезпеку людей в камуфляжі, як і визначає те, хто може бути членом цієї громади; друге – люди, які голосують за зміну юрисдикції, зазначають своє рішення підписами з вказівкою паспортних даних.
«Мені доводилось говорити з чиновниками Московської Патріархії, але я не чув аргументів, які стосувались би цих доповнень, - пояснив нардеп. - Вони не хочуть говорити взагалі про будь-які зміни. Якщо ж громада хоче змінити свою приналежність, то вона нібито мусить взагалі вийти з церкви та створити окрему одиницю, що суперечить українському Законодавству про свободу совісті. Це один з інструментів дискредитації української держави, а також прагнення змістити фокус міжнародного моніторингу з кричущих порушень релігійної свободи, які відбуваються і на окупованих територіях, і в Російській Федерації», - наголосив Віктор Єленський.
За його словами, під час роботи над доповненнями до закону, проводились неодноразові консультації з різними релігійними організаціями. Певні питання виникли лише у лютеран, що було з’ясовано під час зустрічі зі старшим єпископом Церкви. Тепер після роз’яснень у лютеран також немає жодних протиріч. Щодо підпорядкування і переходів разом з храмами, то, як пояснив в. Єленський, принаймні на Правобережній Україні храми переважно побудовані людьми і виглядає цілком логічно, що люди будуть змінювати юрисдикцію разом з майном, яке вони будували за свій власний кошт.
На даний момент голосування за законопроект 4128 внесене у порядок денний поточної сесії парламенту, але кожного разу певні обставини переносили голосування. Є можливість провести голосування, коли буде тематичний день, присвячений гуманітарному корпусу.
Довідково: ЗАКОНОПРОЕКТ № 4128: Релігійна громада вирішує сама
Нагадаємо вам про основні положення законопроекту № 4128 авторства народних депутатів В. Єленського та С. Войцеховської (обоє «Народний Фронт»), А. Герасимова та П. Кішкаря (обидва БПП), С. Тарути (позафракційний), А. Лозового (Радикальна партія), І. Подоляк (Самопоміч), та аргументи його критиків.
Цим проектом доповнюється існуючий закон «Про свободу совісті та релігійні організації» пунктом про спрощення процедури внесення змін чи перереєстрації статутів релігійних громад. Так, автори пропонують, щоби долю парафії вирішували самі віруючі цієї громади, а не єпархіальне керівництво чи митрополія. Отже зміни зможуть внести за згодою більшості від членів громади на парафіяльних зборах. Виникає логічне питання, а хто ж є членом громади, адже на більшості парафій відсутнє фіксоване членство? Законопроект визначає, що приналежність до громади визначається самоідентифікацією та участю у релігійному житті громади.
Основні критики цього законопроекту, а це, зокрема, вище керівництво УПЦ (МП), РПЦ та представники «Опозиційного блоку», заявляють, що згідно з цим законопроектом, до парафії можуть приїхати будь-які сторонні люди та, проголосувавши на парафіяльних зборах, змінити юрисдикцію громади. Однак цього в принципі не може відбутися, оскільки, щоби взяти участь у зборах, треба, відповідно до законопроекту, брати участь у релігійному житті громади, тобто бути прихожанином.
Більше того, для того, щоби не виникало суперечок та голосування не було фіктивним, Комітет з питань культури і духовності запропонував додатковий запобіжник. Остаточну правочинність загальних зборів має визнати керівний орган громади (парафіяльна рада, членське зібрання тощо). Таким чином виключається будь-яка можливість привезти «туристів» зі сторони, щоби ті проголосували і перевели громади в іншу юрисдикцію.
Головне науково-експертне управління Парламенту мало низку зауважень до законопроекту. Юристи Ради посилалися на практику Європейського суду зі справ людини, стверджуючи про необхідність автономії релігійних громад. Хоча саме це і зазначає автор законопроекту. «Є випадки, коли наближеність людини до громади і участь її у статутній діяльності цієї громади ще не означає повноправного членства. В усе це держава не втручається і залишає на розсуд самої громади», – підкреслює автор законопроекту В.Єленський. Це ж стосується і юридичної невизначеності терміну «релігійне життя». Парафія сама вирішує це питання, а відтак законопроект і не прописує чітких критеріїв, щоби не склалося враження, буцімто Держава нав’язує громадам ті чи інші норми щодо їхньої внутрішньої структури.
Основна ж претензія ГНЕУ стосується того, що в первинному тексті документу передбачалося прийняття змін до статутів «на зборах громадян», що могло трактуватися, як загальні збори місцевих жителів. Однак після обговорення в Комітеті було запропоновано вказати, що зміни приймаються на «зборах віруючих громадян, які належать до цієї релігійної громади». Саме в цій редакції проект Закону виноситься до розгляду в Парламентській залі. Відтак, це зауваження ГНЕУ вже не є актуальним, оскільки воно враховано.