Тижні по Воскресінні у візантійській традиції тематично побудовані так, що кожен з них, починаючи з попередньої неділі, переповідає нам якусь одну історію зустрічі людей з Ісусом. Четвертий тиждень присвячений зціленню розслабленого при Витесді. І посеред нього, у середу, є ще одне свято — Переполовення П’ятдесятниці. Цього року воно випадає 14 травня.
Технічно воно ділить навпіл п’ятдесятиденний період від Воскресіння до Зіслання Святого Духа. Синаксар свята так пише про нього: “У середу Розслабленого празнуємо празник Переполовення П’ятдесятниці задля почести двох великих празничних днів — Пасхи і П’ятдесятниці. Переполовення обидва ці празники з’єднює і сполучує”. А перша стихира Вечірні свята каже нам так: “Настала половина днів від спасенного Воскресіння, якими закінчиться божественна П’ятидесятниця. Маючи світлість обох та обоє об’єднуючи, заздалегідь вшановує і появляє прийдешню славу вознесіння Владики”. Вже бачимо у святі Переполовення передсмак і Вознесіння.
Звичай особливого святкування цього дня бере свій початок із часів Йоана Золотоустого (IV ст.) — константинопольський святитель згадує про нього. Найдавніша письмова згадка про Переполовення міститься у єрусалимському “Лекціонарі” грузинською мовою V-VIII ст.
Літургійні тексти свята складали Анатолій Константинопольський (V ст.), Андрей Критський (VII ст.), Йоан Дамаскин (VIII ст.), Теофан Ісповідник (ІХ ст.). Сьогодні вони звучать на богослужіннях не тільки у сам день Переполовення, а впродовж восьми днів, які складають його посвяття.
Розглядаючи свято Переполовення у площині з’єднання ним Пасхи та П’ятдесятниці, Церква у літургійних текстах робить акцент на світлі, яке дарує перший празник, та обітниці Святого Духа, яка здійсниться в другому. “Наближається, як написано, щедре злиття Божого Духа на всіх: переполовинення наперед звіщає сповнення тієї святої обітниці, яку Христос дав своїм учням після смерти, поховання та воскресіння, що справдиться через об’явлення Утішителя” (стихира Вечірні).
Інша тема, виражена у святі Переполовення, — це жива вода, яку дарує Христос. При воді Він оздоровив розслабленого, що переповідали нам тексти попередніх трьох днів. Воду живу обіцятиме Ісус самарянці в євангельському читанні наступної, четвертої, неділі по Воскресінні: “Той же, хто нап’ється води, якої дам йому я, — не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне” (Йо. 4, 14).
А між тим є свято Переполовення. Євангеліє цього дня розповідає про прихід Ісуса до Єрусалиму на юдейське свято Кучок (Йо. 7), яке тривало вісім днів. Ним вибраний народ згадував те, як Бог водив їхніх предків пустелею після звільнення з єгипетської неволі і забезпечував усім необхідним. На знак того, що Бог тоді дав їм воду через удар Мойсеєвою палицею у скелю, юдеї мали звичай у восьмий день свята урочисто виливати воду.
Ісус прибув на свято Кучок до Єрусалиму (Йо. 7). Багато з юдейської старшини вже були озлоблені проти нього і хотіли вбити за те, що Він нещодавно оздоровив у суботній день розслабленого. “А як уже настала середина свята, увійшов Ісус у храм і почав навчати” (Йо. 7, 14). Він викрив таємні задуми юдейської старшини вбити його і наказав не судити упереджено — “з вигляду зовнішнього” (Йо. 7, 24). Хвалитна стихира на Утрені Переполовення так переповідає це: “Месія-Господь заткав уста книжникам і нап’ятнував супротивників, кажучи їм: Не судіте неправедно з лиця, беззаконні! Оце я в суботу підніс розслабленого, тому я пан суботи й закону. Чому хочете вбити мене, що воскресив умерлих?” Знову бачимо переплетення зцілення розслабленого в минулому, злочинні настрої Христових опонентів у теперішньому та воскресіння у майбутньому.
А далі в Ісусовій промові з’являється образ води, який стане одним із центральних у богослужбових текстах Переполовення: “Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!” (Йо. 7, 37-38).
Юдейський обряд виливання води Ісус інтерпретує по-новому — як виливання Святого Духа на тих, хто увірував в нього. Символ води для юдеїв був зрозумілим — з ним здебільшого пов’язувалися життєдайна сила та чистота. Тому Ісус, говорячи про Духа, вдається до цього образу.
Ісус як Наставник у Єрусалимському храмі зображається на іконографічних композиціях свята Переполовення. Його постать розміщується по центру ікон цього типу. Вона розмірами перевищує тих, котрі є довкола, — законовчителів, — щоб показати славу Воскреслого та його переважаючу мудрість. В руках Ісус зазвичай тримає або сувій з повчаннями, або глечик води живої.
Молячись протягом восьми днів текстами Переполовення, вірні мають нагоду переосмислити значення Христового Воскресіння, яке минає, і Зіслання Святого Духа, яке очікується, для відродження їхнього життя. У них йдеться про очищення від гріхів, виконування Заповідей та осягнення вічного життя. “Навчившись від Христа по-новому жити чисто, всі ми завзято намагаймося так поводитися, щоб зустрінути прихід Святого Духа” (канон Утрені, пісня 9).
Задля цього в деяких місцевостях існує звичай у день свята Переполовення звершувати чин Малого Водосвяття. А в давнину по селах це був день молитви за врожай. Освятивши воду, священик із селянами вирушав у поле і окроплював нею ниви. Так пригадувалося, що Воскреслий Христос зсилає Святого Духа на людину і на всі сфери її життя, освячуючи їх та роблячи плідними.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##