Ми спостерігаємо, що чи з ініціативи патріарха Кирила - чи, може, є якісь ширші ініціативи - Московський патріархат демонструє намагання відпрацювати чи реалізувати якусь нову модель стосунків на пострадянському просторі, стосунків, які, охоплюючи спочатку церковне середовище, середовище віруючих, можуть стати якимось прикладом для стосунків і на політичному рівні.
Якою саме буде роль патріарха Кирила на інавгурації президента Віктора Януковича, точно невідомо.
За деякими повідомленнями, предстоятель Російської Православної Церкви може благословити Віктора Януковича на президентство. Інші повідомлення кажуть, що патріарх просто їде привітати нового президента.
Сергій Головащенко, релігієзнавець, кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії і релігієзнавства Києво-Могилянської академії, коментує можливість освячення лідера однієї країни священиком з іншої. З ним говорила Катерина Хінкулова.
Бі-Бі-Сі: Наскільки нормальною є така ситуація, навіть беручи до уваги специфіку україно-російських взаємин?
С. Головащенко: Нам було би цікаво подивитися на те, чим насправді буде та церемонія чи ті події, про які ми зараз намагаємося говорити, тому що може йтися і про візит предстоятеля Російської православної церкви в Україну, який, звичайно, вкладається в межі протоколу, політичних чи міждержавних стосунків. Людина приїхала привітати новообраного президента… Тобто, треба подивитись, чи буде там насправді якась інтернізація чи інавгурація, чи якісь там ритуальні речі. Набагато цікавіше, на мою думку, простежити оцей зв’язок нової церковної політики Московського патріархату, яка дедалі виразніше проявляється відносно України, і в тому числі зараз в цьому прикладі – тоді, коли до влади прийшла людина, яка позиціонує себе як вірна Українській православній церкві Московського патріархату, яка позиціонує себе прихильником духовної єдності східнослов’янських православних народів.
Ми спостерігаємо, що чи з ініціативи патріарха Кирила - чи, може, є якісь ширші ініціативи - Московський патріархат демонструє намагання відпрацювати чи реалізувати якусь нову модель стосунків на пострадянському просторі, стосунків, які, охоплюючи спочатку церковне середовище, середовище віруючих, можуть стати якимось прикладом для стосунків і на політичному рівні. Стосунків міждержавних.
Отже, і для Московського патріархату є проблемою збереження єдності своєю українською церковною частиною. І аналогічно для Кремля є проблемою збереження свого впливу на пострадянський простір. І ми спостерігаємо, що з політичної точки зору успіхи Росії тут набагато менші, ніж зараз їх намагається продемонструвати Кирило, хоча би своїм попереднім візитом в Україну.
Зустріч Віктора Януковича і патріарха Кирила у січні минулого року в Москві. Минулого літа патріарх приїздив до України з архіпастирським візитом
Бі-Бі-Сі: А які в Українській православній церкві Московського патріархату цілі? Як вони можуть прореагувати на бажання Кирила таким чином засвідчити свій вплив? Чи не викличе у них це, можливо, цілком природне обурення, роздратування, чи навпаки? Який можна передбачити комплекс емоцій з їхнього боку?
С. Головащенко: Цей візит може бути цілком спокійно сприйнятий як візит предстоятеля церкви, присвячений дійсно урочистій події – обранню нового президента. І це, скажімо, виявлення такої лояльності Московської церкви до нової влади в Україні. А з іншого боку, не можна виключати того, що і в українській православній церкві – тій, що називається "Московського патріархату", - наявні певні тенденції, наприклад, такі, як здійснення своєї автономії тут в Україні. І такий візит може бути по-різному сприйнятий.
Але, повторюю, мені здається, що нам треба подивитися на те, що насправді відбудеться підчас візиту патріарха Кирила, і потім уже коментувати якісь події, які вже відбулися. Цілком можливо, що офіційно цей візит буде сприйнятий цілком лояльно керівництвом Української православної церкви. Адже все ж таки Патріарх Кирило продовжує залишатись предстоятелем тієї великої церкви, до якої формально належіть Українська православна церква. Інша річ, як оці всі події можуть бути витлумачені вже з точки зору великої політики, скажімо, політики Росії щодо України, або України щодо Росії? Це вже питання набагато більш серйозне.
Бі-Бі-Сі: Добре, тоді нам лишається подивитися, що буде відбуватися під час інавгурації. А якщо спробувати оглянути релігійну ситуацію в Україні взагалі? Не лише що стосується Української православної церкви Московського патріархату чи стосунків із Російської православною церквою, а взагалі інших релігій за президента Віктора Януковича.
С. Головащенко: Тут слід, мабуть, брати до уваги ті процеси, яким уже не один рік і навіть не одне десятиліття, які відбуваються в релігійному житті, релігійно-державних стосунках у нас в Україні. Поза відомими всім конфліктами в середині українського православ’я, які пов’язані з різним баченням перспектив розвитку країни, цивілізаційного розподілу, цивілізаційного вибору. За цим конфліктом як раз стоять оці всі різні моделі, різні "візії", різний погляд на національну історію, на національну перспективу. З одного боку, можливо, не будуть педалюватися ті позиції, ті концепції і ті ідеологеми, які були актуальними в попередні роки.
Одна з таких ідеологем - єдина національна церква. Тому що та політична сила, яка зараз посилилася за рахунок приходу Віктора Януковича до влади, вочевидь не схильна до розробки якихось націоналістичних проектів за участі церкви, за участі релігійних організацій. А ставлення держави до релігійного життя стане, можливо, більш спокійним, можливо, більш прагматичним в тому сенсі, що церковні питання й проблеми залишаться у самій церкві. Однак тут існує певна небезпека. Важко говорити, наскільки вона реальна, але потенційно вона все ж таки існує. Це позиціонування прихильності до однієї з православних юрисдикцій як до канонічної, як до істинної, як до єдиновірної, несе в собі певну небезпеку стимулювання посилення однієї юрисдикції проти інших і виникнення певної монополії.