«Зваблення Єви Фольк», Девід Бейкер, Видавництво Християнського біблійного братства св. апостола Павла, Київ, 2010
На обкладинці книги «Зваблення Єви Фольк» красується підпис «Роман про християн у гітлерівській Німеччині». Ні, цей роман не тільки про християн, а про всю Німеччину.
Свіжий, об’єктивний погляд на історичне минуле, покликаний навчити кожного з нас як в майбутньому не допустити трагедії панування нелюдськості (під прапором націонал-соціалізму).
Робота в німецьких архівах, спілкування з Манфредом Роммелем (сином фельдмаршала Ервіна Роммеля), ветераном Ваффен СС Йоханом Фоссом та іншими очевидцями тих подій дозволили американському письменникові Девіду Бейкеру написати глибоке історичне дослідження в художній формі. Роман сміливо може претендувати на місце в книжковій полиці разом з такими історичними шедеврами, як «Шлях НСДАП. Фюрер та його партія» Конрада Гейдена або «Зліт і падіння Третього Рейху» Вільяма Ширера.
У післявоєнні роки багато істориків та публіцистів шукали пояснення причин перемоги ідеології Гітлера у Німеччині. Одні були переконані, що секрет успіху полягає у харизматичній фігурі Гітлера, інші – в окультних зв'язках фюрера, треті – в соціально-економічних негараздах Веймарської республіки тощо. Роман «Зваблення Єви Фольк» на цьому тлі має нестандартний (для більшості історичних досліджень), але об'єктивний погляд на події тих років.
Саме непрощення стало справжнім винуватцем приходу до влади Гітлера і початку чергової катастрофи. Автор показав, як умисне приниження німецької нації переможцями Першої світової війни і перетворення німців на ізгоїв Європи зумовило прихід до влади радикалів, які зробили повернення Німеччини гідності – головним пунктом у своїй ідеології. Зі сторінок книжки ми дізнаємося про ненависть чехів, поляків і французів до переможених. Про що сьогодні не особливо згадують. Епізод зґвалтування французьким патрулем двох німецьких дівчат став яскравою ілюстрацією тваринної поведінки «переможців».
Перед читачем постає принижена, розчавлена і розграбована Німеччина. Країна, позбавлена ідеї. Нація, що залишилася віч-на-віч з трагедією. І навіть Церква не могла виконати функцію «втішителя». Один з небагатьох критиків націонал-соціалістів, пастор Пауль Фольк і той не міг запропонувати альтернативи, оскільки сам переживав серйозну кризу в сімейному житті і пасторському служінні.
Висловлюючись словами пастора Пауля, акуратність німців перетворюється на непомірну педантичність, вірність – в сліпе підкорення, добрі цінності – в нав'язливі ідеї, а любов до своїх – у крайню нетерпимість по відношенню до чужих. Загострена потреба в справедливості і гідності, врешті, призвели до приходу Адольфа Гітлера і НСДАП до влади.
Епіграфи перед кожним розділом – окрема тема для обговорення. Промовисті висловлювання священнослужителів, лідерів Третього Рейху, світових політиків тощо розпалюють у читача «голод» перед прочитанням черговий «порції» сторінок. Наприклад, слова майбутнього пастора руху опору і християнського мученика преподобного Дитріха Бонхоффера ілюструють глибину помилок навіть духовних отців Німеччини: «Поза всяким сумнівом, єврейське питання – одна з історичних проблем, з якою держава повинна розібратися, і, безумовно держава має право прокладати в цьому питанні нові шляхи».
Автор не ідеалізує і не демонізує Німеччину. Для об'єктивності він вводить в оповідання двох героїв-братів: один з яких є втіленням благородного величного німецького духу, а другий – концентрацією всього огидного, що могла у себе увібрати нацистська ідеологія. Тому перший від початку обережно ставився до «хлопців у коричневих сорочках», а другий – очолював загін «Гітлерюгенда».
Опис світогляду звичайної людини найяскравіше ілюструють суспільні настрої. Єва Фольк – проста дівчина з німецької села, яка болісно переживала за долю своєї країни і нації (особливо після нещасливої зустрічі з французами). Людина ніколи не «страждала» на расові, етнічні та інші забобони. Вона просто хотіла миру і добра для всіх німців.
На тлі морального занепаду Веймарської республіки юну дівчину підкуповувала християнська риторика і моралізаторство лідера НСДАП. Тому не випадково у неї промайнула думка, що поєднання свастики і хреста додає прапору націонал-соціалістів ще «більшої сили». Як молода німкеня могла по іншому оцінити справжні мотиви нацистів, коли побачила «очищені» від повій, волоцюг та жебраків німецькі вулиці, коли в країні заборонили аборти, а в містах навели громадський порядок? Прапори, барабанний дріб, уніформа ... Все це викликало у Єви почуття гордості за нову Німеччину, частиною якої вона була.
Бейкер буквально змушує читача, разом з Євою Фольк, стати шанувальником націонал-соціалізму, а потім (знову ж таки з головною героїнею) зрозуміти злочинність гітлерівських ідей і перетворитися на затятого ненависника нацистів. Що дуже важливо, в романі проводиться дуже чітке розмежування націонал-соціалізму та Німеччини.
Розуміючи повноту провини німців за розв'язування Другої світової війни, неможливо не підтримувати до останньої сторінки бій шляхетного Андреаса за честь своєї країни. Хоча він, як і більшість його товаришів по службі, у кінці війни зрозумів, що його надурили і брехнею примусили «почати бенкет чуми» по всій Європі.
Роман дуже корисний пострадянській людині, яка вихована на комуністичних міфах про тотальну нелюдськість німців, кровожерливу сутність кожного солдата. Якщо більшість радянських книг сіють у наших серцях ненависть до німців, зловтіха до їх приниження (наприклад, щодо масових зґвалтувань радянськими солдатами німецьких жінок), то книга Девіда Бейкера викликає почуття жалю, співчуття до цього народу, який виявився зваблений майстерною брехнею і знаходився в невіданні. У цій книзі перед нами постає шляхетний офіцер СС Генріх Ергарт, якій чітко передбачив майбутнє своєї країни: «якщо ми програємо цю війну, то наші методи відразу ж опиняться під мікроскопом у цілого світу, і всьому народові доведеться розплачуватися за злодіяння декількох чоловік». За іронією долі, він, переживши жахи східного фронту, був застрелений зразковим нацистом, що сумлінно впроваджував ідеї Гітлера в життя.
Як будь-який американець, Девід Бейкер не зміг уникнути спокуси і закінчити свою книгу «хеппі ендом». До честі автора, це не гарненько-соплива «голлівудська» кінцівка. Вона сповнена драматизму, напруги: тут переплітаються сором, розкаяння, почуття гідності та любові до своєї землі. Остання сторінка оповідає про народження дитини на ім'я Аксель («батько світу»), що символізує народження нової Німеччини.
P.S. Презентація книги і зустріч з автором Девідом Бейкером пройде 9 квітня в рамках Київського міжнародного фестивалю християнської книги