1. Вертеп – це три жанри в одному
Український вертеп поєднує живий театр, лялькову драму-комедію та духовну різдвяну містерію – три жанри, які виникли з різних джерел і століттями розвивалися окремо.
2. Він народився на культурному пограниччі
Як мандрівний театр із живими акторами й ляльками у переносній скриньці-стаєнці, вертеп сформувався на стику української, польської та білоруської традицій у XVI–XVII століттях.
3. Львів і Київ – два витоки вертепної традиції
Сокиринський вертеп, занесений бурсаками Києво-Могилянської академії у 1770-х роках до маєтку Галаганів, – найстаріший повністю збережений текст української вертепної драми.
Іван Франко відкрив у львівському Народному домі рукопис (без початку) вертепу, текст якого – давніший за київський. У ньому українські, польські і білоруські сцени перемішуються: релігійна частина написана польською, побутова – переважно українською мовою, але з помітними вставками білоруської.
Натомість київський вертеп є повністю українськомовним і не має нічого спільного з польськими шопками. Його можливим автором вважають Симеона Полоцького (1629-1680).
4. Унікальність вертепу – у спадщині двох конфесій
Український вертеп виник як синтез католицьких і православних різдвяних традицій, що сформувався після Люблінської унії 1569 року та Берестейської унії 1596 року.
5. Колись вертеп був елітарним мистецтвом
Ще навіть на початку ХХ століття вертеп залишався переважно міським і шляхетським явищем: довгі канти і псалми, троїста музика, танці, розкішні костюми, двоповерхова скринька, складні механізми ляльок – усе це вимагало високої майстерності.
6. Персонажі вертепу – калейдоскоп тодішнього суспільства
У вертепах діють десятки персонажів різних станів і народів: паламар, Русин (українець), Литвин (білорус), мужик (багач!), Запорожець, Жид, Краков’як (Мазур), Краков’янка (Кася), священник, жандарм, Венґер (угорець), дівчина, горшкодрай (той, хто ремонтує горшки), солдат, Москаль, Циган і Циганка, дід і баба, розбійник, поліціянт (гайдук), жандарм, улан, гузар, чарівниця, опришок, коминар, парубок, юрист, дяк-бакаляр та інші.
Були навіть такі ляльки-персонажі, як свиня, коза чи гадюка.
Кожен говорить своєю мовою й жаргоном, має свої питомі вірування, доведені до карикатури. Деякі моменти ми сьогодні визнали б як абсолютно нетолерантні, образливі та неприпустимі, хоча на той час це була гумористична традиція західноєвропейських лялькових ігор.
7. Вертеп доходив аж до Сибіру – і його забороняли
У XVIII столітті українські єпископи, зокрема митрополит Філотей Лещинський, поширили вертеп у Сибір. В Іркутську одна вертепна комедія (збруталізована додаванням лайки, бійки та “грубих ефектів”, щоб задовільнити невибагливу цікавість місцевих) проіснувала до середини ХІХ ст., але була заборонена – це один із перших задокументованих випадків цензури вертепу.
8. За вертеп у ХХ столітті карали таборами і кулями
У совєтському союзі участь у вертепі могла стати приводом до політичних вироків (Стус, Світличний, Сверстюк, Чорновіл та ін.).
А в 1947–48 роках енкаведисти розстрілювали неповнолітніх вертепників – у селах Дорогів (Івано-Франківщина), Мальчицях (Львівщина). На тілі хлопця-ангела нарахували 16 куль…
9. Різдвяна зірка: шлях від христославів до нематеріальної спадщини
Перші згадки про колядування зі зіркою на українських землях датуються 1680 роком (Стара Сіль, Бойківщина). Традиція прийшла з Польщі та Чехії – від христославів у образах Трьох Царів – і з міст згодом поширилася на села.
У 2022 році виготовлення різдвяних вертепних зірок було внесено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.
10. Сьогодні вертеп – жива різдвяна візитівка України
Нині вертеп – це молодіжний вуличний театр, що ходить від хати до хати й зберігає живу традицію. Саме в Україні він є найбільш поширеним і став унікальною та впізнаваною різдвяною візитівкою країни.