Книжку «Любомир Гузар. Спогади» презентували минулої п’ятниці в Києві, у Святій Софії. Як зазначається у передмові до видання, ці спогади були укладені на основі 50-годинного аудіо- та відеозапису розмов із Патріархом Любомиром Гузаром, який провадила упорядниця книжки, сценаристка і кінорежисерка Леся Харченко у 2014-16 роках у патріаршій резиденції в селі Княжичі під Києвом.
На сторінках видання є також короткі свідчення людей, про яких згадує Блаженніший. Розділи книжки: Львів, дитинство, Австрія, Америка, Італія, Україна. Книжка багато ілюстрована фотографіями, їх надала, перш за все, племінниця Патріарха Марія Рипан. Вона ж здійснила ретельне 200-сторінкове дослідження родоводу Любомира Гузара, починаючи від 1640 року. З ним можна ознайомитися за QR-кодом, вміщеному в книжці. «Спогади» вийшли друком у видавництві «Портал».
Як зазначає Леся Харченко, розмови з Патріархом відбувалися на тлі Революції Гідності. А після виходу документальної стрічки «Сходи Якова», про історію трьох шкільних товаришів: Любомира Гузара, Юрія Шухевича (сина головнокомандувача УПА) та онкохірурга Бориса Білинського, Блаженніший попросив записати його спогади – як свідка епохи.
«Для мене ж це була не лише спроба осмислити життєвий шлях найяскравішої постаті останніх 30 років, — зізнається упорядниця, — а й можливість відчути, означити той дух, що дасть силу вистояти супроти викликів історії».
Митрополит Білоцерківський ПЦУ Євстратій Зоря зазначив, що часто, коли люди відходять, втрачається момент особистісного досвіду, доторкання до душі людини. А це видання зберігає і слово Блаженнішого, і його спадок, готовність служити і смирення та робить цей досвід надбанням кожного, хто схоче долучитися до нього.
«Блаженніший – свідок епохи, він розділив долю сотень тисяч, мільйонів, опинився на чужині, залишився вірним сином Церкви і народу, — переконаний владика Євстратій. – Попри дуже багато несприятливих обставин він проніс свою вірність через усе життя. Думаю, він був людиною щасливою, бо побачив здійснення того, за що боролися покоління».
На думку голови Державної служби з етнополітики і свободи совісті Віктора Єленського, люди назагал ще не осягнули, наскільки велика постать Любомира Гузара, і ще не надто звикли їхати по проспекту Любомира Гузара, який колись був «Космонавта Комарова». Пан Віктор відзначив ретельну грандіозну працю Лесі Харченко, адже в книжці, окрім усього іншого, є важливі примітки і коментарі упорядника, що уточнюють усне мовлення Патріарха, залишене без змін.
Релігієзнавець поділився особистими спогадами про Патріарха УГКЦ. Зокрема, таким: «Якось я спитав, якби йому зараз зателефонував Папа, на той час Бенедикт XVI, які теми він запропонував би для ІІІ Ватиканського собору? Владика Любомир відповів відразу: гідність людини і доля Європи».
Єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ владика Йосиф Мілян наголосив, що, попри популярність Любомира Гузара серед політиків, бізнесменів, суспільних діячів та діячів культури, він був насамперед людиною Церкви, глибоким християнином і католицьким єпископом. Утім, Церква його не приватизувала і досвід Блаженнішого тепер доступний для всіх.
Присутня на презентації книжки наукова співробітниця Національного заповідника «Софія Київська» Ірина Марголіна поділилася спогадом, коли привела маму в Центр офтальмології в медмістечку. І в тій же черзі, поряд, очікував на прийом Любомир Гузар. «Мама була вражена, що така непересічна, видатна людина сидить у черзі разом з усіма», — розповіла науковиця.
Леся Харченко, яка спілкувалася з Блаженнішим чи не найдовше, ніж будь-хто інший з присутніх на презентації, нагадує, що в останні роки життя Патріарх цілком утратив зір, однак його розуміння історичних процесів, людей було напрочуд ясним. «Під час спілкування з ним здавалося, що стоїш у самому центрі України, — наголошує режисерка. – Він і був нею, адже ніс упродовж усіх своїх років відчуття безперервної тисячолітньої культури, спокою і впевненості: ніщо не є втраченим, жодна жертва не є марною».