50 ікон Олена Чорнозуб
Іконостас, ризи і майже всі ікони в церкві вишиті руками Олени Чорнозуб
Роки та хвороба взяли своє, без сторонньої допомоги обходитись їй уже важко. Проте щонеділі на візку вона прямує до церкви. Служить Богові не лише молитвою, а й працею, співає у церковному хорі
Вишивкою Олена Чорнозуб з села Новий Двір Турійського району захоплюється ще з юності. А коли в селі почала діяти Свято-Михайлівська Українська православна автокефальна церква і настоятель храму Анатолій запропонував їй спробувати свої сили у вишиванні ікон, Олена Пилипівна, не роздумуючи, погодилась.
Спочатку працювала над невеликими іконами, а потім взялася до іконостасу. Пані Олена вже подарувала церкві більше 50 власноруч вишитих ікон, пошила і оздобила хрестиком ризи. У свої 74 вона й надалі справно орудує голкою.
Жінці чимало довелося пережити. У трирічному віці Оленці поставили невтішний діагноз - поліомієліт. Довго дівчинка не могла ходити. Везти в лікарню коштів у батьків не було, тож лише звернулися до народної цілительки. Після тих відвідин Олена почала ходити, проте на ногах твердо не стояла. Тож, аби не відставати від своїх однолітків, у хід йшли і рученята.
А як подруги почали на вечорниці бігати, то й Олену обов'язково кликали. Не обходилось без неї жодне гуляння. Коли найкраща подруга закінчила школу і подалась у Черкаси працювати на фабриці, покликала з собою й Олену. У тому ж місті доля подарувала їй перше і єдине кохання. Проте мить щастя була такою короткою. Коханий Леонід невдовзі помер. Доля вкотре випробувала Олену Пилипівну на стійкість.
Олена Пилипівна повернулася у Новий Двір. Хоч здоров'я міцного не мала, проте ніякої сільської роботи не цуралася. Самотужки навчилася кравецькій справі, аби заробити копійку на прожиття. Всю свою душу, мов у рідних дітей, вкладала у племінників.
Ірина ПРУС
