Інтерв'ю з істориком, політологом та системним аналітиком Валерієм Левченком. - "Тернопільська газета", №18 (435) 12-18 травня 2004 року
Більше року УПЦ Московського патріархату домагається одержати у власність Свято-Успенську Почаївську лавру. Тут мають місце проблеми в стосунках між ченцями Московського патріархату та вірними Київського патріархату, Української автокефальної та Української греко-католицької церков. Голова Держкомітету в справах релігії В.Бондаренко класифікує ситуацію навколо Лаври як конфлікт. “Можливо також, – вказує пан Бондаренко, – що особлива “проросійська позиція” Почаївської лаври виглядає так рельєфно саме на фоні загальних суспільних настроїв на заході України”. Проти цього виступають громадськість та українські Церкви УПЦКП, УАПЦ та УГКЦ. Про причини конфлікту та шляхи його врегулювання ведемо мову з істориком, політологом та системним аналітиком Валерієм Левченком.
– Що власне є змістом конфлікту, яким займається урядова комісія і активно висвітлюють ЗМІ? Адже вважалося, що міжконфесійні конфлікти, які були на початку 90-х років, розв’язані. Чому саме зараз навколо Почаївської лаври розгорілися такі пристрасті? – Феномен Почаївської лаври полягає в тому, що вона одночасно є Національною духовною святинею і духовним оберегом України, а також цивілізаційним символом і геополітичним рубежем. Чия церква володіє Лаврою, до тієї цивілізаційної спіль-ноти і входить Україна. У 1832 році Почаївську лавру на російських багнетах захопила Російська православна церква. Сьогодні Українська святиня є дуже потужним засобом російської духовної експансії в Україні. Перебуваючи під духовною орудою Російської церкви, Лавра є важливим елементом проекту “Русскій Мір”, який спрямований на відродження “Великої Росії” на теренах СНД. Цілком закономірно, що це починає викликати спротив з боку національно свідомих сил в Україні. Надалі протидія буде посилюватися. Це зумовлено суспільною потребою для України та зміною співвідношення сил у світі. – Але ж УПЦ Московського патріархату, в чиєму підпорядкуванні перебуває Лавра, є Українською церквою. – У 1993 році РПЦ в Україні стали називати УПЦ Московського патріархату. Однак і фактично, і духовно, і структурно УПЦ МП є Російською церквою. В січні 2004 року в іншій духовній святині України – Києво-Печерській лаврі – Президент Росії В.Путін зустрічався з Синодом УПЦ Московського патріархату. Августин, архієпископ Львівський УПЦ МП, запевнив В.Путіна, що вони навіки з Росією разом. Така тверда, жорстка і послідовна позиція УПЦ МП сама собою є викликом і створила релігійний компонент у вищезгаданому цивілізаційному конфлікті. А саме: релігійно-конфесійний чинник разом з етнічним є головним і обов’язковим складовим елементом у цивілізаційному конфлікті. – Тобто Ви стверджуєте, що ситуацію навколо Лаври не можна зводити до міжконфесійного конфлікту і боротьби за церковну власність у ході реституції? – Феномен Почаївської лаври ще й у тому, що вона розташована в геополітичному вузлі і є одним з епіцентрів народження нового геополітичного центру світу, який визначатиме обличчя Європи у третьому тисячолітті. Тому примітивне зведення ситуації навколо Лаври до боротьби за церковне майно є дуже небезпечним. На тлі гострої соціально-економічної кризи в Західній Україні і, передусім, Тернопільській області, хибна і неадекватна оцінка ситуації навколо Лаври може призвести до конфлікту, як у Придністров’ї. Росіяни і українці, яких у Придністров’ї більшість, не хочуть жити у Великій Румунії, до чого природно-історично повертається Молдова. Вступ Румунії в НАТО об’єктивно загострить Придністровський конфлікт. При цьому доречно навести думку відомого українського політика Л.Грача: “Економічна ситуація сприяє зростанню міжрегіональних відмінностей. Соціальна напруга в сучасних умовах може раптово перейти в відкритий конфлікт”. – Але що спільного між вступом Румунії до НАТО і Придністровським конфліктом та конфліктом навколо Лаври? – Все це явища одного порядку. Вони зумовлені докорінною зміною співвідношення сил між Заходом і Росією в ході боротьби цивілізацій. Сучасне підпорядкування духовної святині України Російській церкві є атавізмом другої половини XVIII сторіччя. Тоді Австрія, Німеччина і Росія роздерли між собою першу Річ Посполиту. Кордон між Заходом і Росією провели по рубежі Галичина-Волинь. Так Почаївська лавра потрапила у володіння РПЦ, яка є Національною церквою Росії. Але сьогодні ХХІ століття, а не XVIII. Співвідношення сил Захід-Росія принципово змінилося на користь Заходу. Підтвердженням цього є події в Грузії, де офіційно проголошено курс на формування західної цивілізації. Те, що ченці УПЦ Московського патріархату, які володіють Почаївською лаврою, виконують доктрину “Москва – третій Рим, а іншому – не бувати”, є фактичним детонатором цивілізаційного конфлікту. Саме УПЦ МП збурив ситуацію, розпочавши жорстку і результативну боротьбу за “приватизацію” Української святині. Активні намагання Московського патріархату одержати у власність Лавру є необхідним духовним компонентом боротьби за нову Російську ліберальну імперію. Цілком закономірно, що боротьба за Лавру співпала в часі з Тузлою, боротьбою за ЄЕП, появою в Держдумі Росії антиукраїнського блоку “Родіна”, ліквідація в Росії представництва УГКЦ. Під орудою РПЦ Українська святиня залишається форпостом Росії в Україні. Але як у Придністров’ї люди не хочуть жити в Великій Румунії, так і в Західній Україні люди не будуть в ІІІ тисячолітті жити в Російській ліберальній імперії. – Якщо прийняти до уваги вашу точку зору на конфлікт навколо Почаївської лаври як вияв цивілізаційної боротьби між Заходом і Росією, то чому все це не сталося на початку 90-х років? – На все є свій час, місце, дійові особи і виконавці. На зламі 80-90-х років потрібно було розвалити СРСР і закласти основи держави Україна. Персоніфікує цей час і процес Л.М.Кравчук. Ліквідація радянської системи в Україні була завданням епохи президента Л.Д.Кучми. Лише зараз Україні на часі здійснити вибір між західною християнською цивілізацією і звізантійщеною Росією, яка успадкувала цивілізаційну традицію імперії Чингісхана. Грузія свій вибір на користь західної цивілізації зробила в формі “Революції троянд” у листопаді 2003 року. – Загальновідомо, що В.Ющенко є прозахідним політиком, і європейський вибір України пов’язують саме з ним. – Я не вважаю В.А.Ющенка прозахідним політиком. Між М.Саакашвілі і В.Ющенком існує принципова відмінність. М.Саакашвілі – ментально й ідейно є західним традиціоналістом. До речі, західним традиціоналістом був і наш король Данило Галицький. В.Ющенко, як і гетьман І.Мазепа, сповідує ідеологію українського хуторянства. Саме цим і пояснюється, що “Наша Україна” В.Ющенка відцуралася від Лаври і ні словом, ні ділом не боронить духовну святиню України від зросійщення. При тому, коли ясно, як Божий день: допоки Почаївською лаврою буде володіти Московський патріархат, Євроатлантична інтеграція України не відбудеться. – Який подальший розвиток подій навколо Почаївської лаври Ви передбачаєте? – Час, коли Російська церква володіла духовною святинею України закінчується. Рік 2004 – не 1832-й, коли російський імператор Микола І забрав Лавру у отців-василіан і віддав її РПЦ. Особлива проросійська позиція ченців Лаври дуже контрастує з тим, що її оточує. Природно-історично, геополітично і ментально Західна Україна є форпостом західної цивілізації на теренах України. Альтернатива українізації Почаївської лаври відсутня, тому, що це – веління часу боротьби цивілізацій. – Хто саме вирішить проблему українізації Почаївської лаври? – Як говорив у подібних випадках М.Горбачов, “процес пішов”. З серпня 2003 року в Тернополі діє група “Почаївській лаврі – статус Української національної святині України”, яку очолює протоієрей А.Зінкевич. Стосовно Лаври існує чітка і оприлюднена позиція власне Української Церкви, яка сьогодні виступає в трьох іпостасях – УПЦКП, УАПК, УГКЦ. До українізації Лаври долучилися: депутати Тернопільської облради Д.Чубата, І.Рекуш, О.Муц, а також знаний в Україні націонал-демократ Ю.Шухевич зі Львова та депутат Верховної Ради України Т.Чорновіл. Українізацію Почаївської лаври, як і Євроатлантичну інтеграцію України, здійснить нова генерація української еліти. Поява такої еліти на часі.
http://www.te-ga.com/index.php?page=3735