Житель Черняхова на Житомирщині Олександр Дмитрук керує фермерським господарством, розробляє власні сівалки та вирощує сою. Водночас із 2022 року він служить священником Православної церкви України у чотирьох парафіях.
Джерело: Суспільне Житомир
Житель Черняхова на Житомирщині Олександр Дмитрук з травня 2022 року поєднує ведення фермерського господарства і служіння в храмі. Чоловік розповів кореспондентам Суспільного, що підприємницьку діяльність розпочав зі свинарства, потім взяв в оренду землю і почав сіяти сою. Має власні конструкторські розробки сівалок, які постійно модернізує. Після початку повномасштабного російського вторгнення Олександр став священником. Нині він проводить служби у чотирьох парафіях.
"Я — настоятель храму святих першоверховних апостолів Петра і Павла православної церкви України в селі Високе на Житомирщині і ще трьох храмів у селах: Забріддя, Клітище, Славів — всі вони навколо Черняхова", — сказав Олександр Дмитрук.
Настоятель отець Олександр розповів, що рішення стати священником у 38 років вважає найсміливішим у своєму житті. За його словами, бажання стати священником з'являлося поступово. Спочатку він шукав у церкві емоційного розвантаження та спокою душі.
"Я приходив до кафедрального храму у Черняхові. І владика у нас такий мудрий: то попросить жезл потримати, то попросить тебе щось зробити. І ти вже приєднуєшся до цієї громади, бачиш, як вона живе, і тебе вже тягне — ти хочеш прийти помолитися. Бачиш, як інші стають священниками, і сам починаєш цього хотіти", — сказав Олександр Дмитрук.
Олександр розповів, що має вищу освіту за спеціальністю "менеджер організацій". Підприємницьку діяльність він розпочав зі свинарства. Згодом взяв в оренду землю та почав вирощувати сою, поєднуючи роботу у фермерському господарстві зі служінням Богові й людям.
За словами Олександра, він довго вагався перед тим, як зробити крок і розпочати навчання з богослов'я. У чоловіка є дружина та двоє дітей. Він сказав, що хвилювався, як рідні сприймуть його рішення стати священником. У той час, розповів Олександр, він почав просити Господа дати йому знак.
"Яскравий епізод був тоді, коли я йшов, а навколо — повний штиль. Тобто немає ні вітру, нічого. І я кажу: "Господи, дай мені якийсь знак, щоб я зрозумів, чи хочеш Ти, аби я пішов до Тебе на служіння". І тут раптом повіяло приємним теплим вітром, з'явилося відчуття свіжості. І я сказав: "Господи, я зрозумів", — розповів отець Олександр.
Олександр повідомив, що до своєї першої служби два роки був послушником у кафедральному храмі Почаївської ікони Божої Матері в Черняхові, навчався в архієпископа Житомирського і Поліського Володимира. За словами Олександра, за чотири роки служіння він зрозумів, що Господь його чує.
"Коли люди приходять до тебе на сповідь і "виливають" увесь свій біль, ти під час сповіді даєш розрішення їхнім проблемам і говориш. А потім думаєш: "Невже я міг таке сказати?" Начебто це й не від мене йде. І коли ти допомагаєш людям, коли людина приходить із проблемою — хтось захворів, хтось зник безвісти, — ти молишся, молишся, а потім раптом людині стає краще. І ти розумієш, що Бог тебе чує. І тоді думаєш, що ти якийсь там Сашко, але служиш людям і маєш честь їм служити. І це — найбільше благо", — сказав Олександр Дмитрук.
Настоятель розповів, що дружина і двоє синів завжди підтримують його і поважають його рішення.
"Одному сину буде 14 років, другому — 19. Коли молодший у школі як дитина зробить якийсь не зовсім добрий вчинок, йому кажуть: "Романе, як ти можеш? У тебе ж батько — священник". А старший уже пішов навчатися, і там не знають, що його батько — священник. То йому, знаєте, трохи не подобається, коли дізнаються, що батько — священник. Але він розуміє, що бути сином священника — це відповідальність. Підтримка в мене в сім'ї колосальна", — розказав Олександр.
Жителька села Високе Ірина Гордієнко розповіла, що завдяки отцю Олександру вдалося відновити храм Святих першоверховних апостолів Петра і Павла Православної церкви України. За її словами, понад 30 років храм стояв зачиненим і спустошеним.
"Коли в нашому селі з'явився отець Олександр, ми з першого дня почали приходити на суботники. Витягували з корінням дерева навколо церкви, вирубували чагарники, вивозили сміття. Тут було страшенне запустіння. Ми приходимо, а він уже тут: і світло провів, і покосив", — розповіла Ірина Гордієнко.
"Навантаження в нього дуже велике, але всюди він справляється. Має підприємство, сам сідає за кермо. Зараз війна, працівників мобілізували, тож усе доводиться робити самому. Буває, що після служби одразу їде працювати", — староста церкви Людвік Янішевський.
"Є декілька причин, чому я сам працюю на тракторі. По-перше, трактор сучасний — із кондиціонером і пневматичною підвіскою. По-друге, зараз є проблема з працівниками. Поки що працюю сам і не шкодую про це. Цього року всю землю засіяв сам", — пояснив Олександр Дмитрук.
Цьогоріч за 12 днів Олександр засіяв соєю 350 гектарів землі. Із сої він виробляє макуху та олію. Чоловік показав виробництво, де ще до початку повномасштабної війни розпочав виготовляти сівалки за власними конструкторськими розробками. Наразі, за словами Олександра, він працює над модернізацією техніки.
"Якісь конструкторські ідеї — це Боже благословення, але перед тим я добре попрацював. Найперше технологічне рішення приходить тоді, коли я сідаю на трактор, на сівалку, сію й дивлюся: що тут треба покращити, а там, можливо, зробити інакше. Просто придумати якесь технологічне рішення, не таке, як у всіх", — розповів Олександр.
Олександр Дмитрук зауважив, що навчився довіряти собі та своєму хисту. Для втілення своїх задумів потрібна енергія, і він знає, де її знайти.
"Нічого нового я не відкрию: енергія дається тільки Всевишнім. Якщо прочитати Євангеліє, то там кілька десятків разів повторюються слова Господа: "Не бійтеся", — сказав Олександр Дмитрук.