Анонс: у Львові відбудеться прем'єрне виконання Акафісту до чудотворної ікони Божої Матері Жировицької Римської
Очолить молитву митрополит Львівський УГКЦ Ігор (Возьняк), а виконуватиме хор та оркестр Заслуженої академічної капели України «Трембіта». Солісти – Олег Лановий і Володимир Шинкаренко, диригент-постановник – Володимир Вівчарик.
Автор тексту Акафісту – о. Назарій Заторський, композитор – Богдана Фроляк. Організатор – настоятель Гарнізонного храму о. Тарас Михальчук. Автор проєкту “Духовна музика України” – директор Фундації «Андрей» Михайло Перун.
Прем'єрне виконання присвячується свійтлій пам'яті Ганни Гаврилець. За словами пана Михайла, вона була композиторкою, яка перша почала працювати над твором. Але, нажаль, відішла до вічності. Тому він запропонував продовжити творити музику до Акафісту її сестрі — Богдані Фроляк.
Також, як зазначив д-р Михайло Перун, лейтмотивом Акафісту є тема єднання. Вона є пов’язана з історією оригінальної ікони і її копією, яка є у Римі. Звідси загальний приспів акафісту: “Радуйся, єднання утвердження”.
Згідно із переказом, ця ікона з'явилася в 1470 році в селі Жировичі (тепер це село в Слонімському районі Гродненської області в Білорусі) у лісі, що належав надвірному підскарбію Великого князівства Литовського, Олександрові Солтану. Пастухи помітили незвичайно яскраве світло, яке пробивалося крізь гілки грушевого дерева, що стояло над джерелом під горою. Підійшовши ближче, вони побачили на дереві невелику ікону Божої Матері в променистому сяйві. Пастухи з благоговінням взяли ікону й віднесли до Олександра Солтана. За його кошти на місці об'явлення ікони було споруджено великий дерев'яний Свято-Успенський храм.
Як розповідає Вікіпедія, у 1520 році цей храм повністю згорів. Усі думали, що ікони не стало. Проте одного разу селянські діти побачили незвичайної краси Діву в променистому сяйві, що сиділа на камені біля згорілого храму і тримала в руках ікону, яку всі вважали втраченою. Відтак образ Богородиці тимчасово поставили в будинку священника. А на місці каменя, на якому сиділа Діва, внук Олександра Солтана, Іван, побудував спочатку невелику дерев'яну церкву, а згодом, через наплив паломників, була збудована велика дерев'яна церква. До неї перенесли чудотворну ікону. Близько 1526 року при храмі виник Свято-Успенський чоловічий монастир. Кам'яний храм розпочав будувати Іван Солтан приблизно у 1540 році, але будівництво він не завершив. Відкупивши в роду Солтанів Жировичі, храм і монастир добудував шляхтич Іван Мелешко та передав його у 1613 році монахам-василіанам, зокрема, єпископу Йосафату Кунцевичу.
Жировицька ікона Пресвятої Богородиці — перша в історії Київської Церкви чудотворна ікона, коронована папськими коронами — це відбулося 19 вересня 1730 р. в Жировичах.
Під час Першої світової війни ікону вивезли до Москви, а на початку 20-х років ХХ століття вона була повернута до храму Жировицького монастиря. Сьогодні вона поміщена в соборі на честь Успіння Пресвятої Богородиці Жировицького монастиря.
У 1718 при церкві святих Сергія і Вакха у Римі, яка була від 1639 року осідком прокураторів (офіційних представників) Київських митрополитів при Апостольській столиці, розпочалися ремонтні роботи, під час яких в захристії виявили написану на стіні фреску-копію Жировицької ікони. Її походження, авторство і чому вона була затинькована — досі залишається невідомим. Після її віднови ікона стала центром паломництва. 15 серпня 1719 року до церкви Святих Сергія і Вакха прийшло значне число вірних. Храм навіть був відчинений протягом усього тижня, бо кількість паломників постійно зростала. Міська влада Риму наказала поставити перед іконою цегляний мур, щоб припинити цей людський потік (це сталося 1 вересня 1719 року). Але і після того багато прочан збиралося на площі перед храмом. Тому Папа Климент ХІ дозволив знести мур, а ікону наказав вирізати зі стіни й перенести до церкви для загального вшанування. Це було зроблено в ніч на 7 вересня 1719 року. Ікону перенесли і вмурували над головним престолом, де вона перебуває до сьогодні. Відразу вона отримала славу чудотворної — за перші тижні зафіксовано понад 100 чудесних зцілень.
Папа Лев ХІІ у 1827 році своїм декретом присвятив церкву Святих мучеників Сергія і Вакха іконі Божої Матері «На пасовищі». Означення «На пасовищі» нагадує про місце, де пастухи знайшли оригінал цієї святині. Ще досі церкву Святих мучеників Сергія і Вакха популярно називають церква Богородиці з пасовища (Madonna del Pascolo).
21 жовтня 2018 року Глава УГКЦ Блаженніший Святослав під час святкування 300-ліття віднайдення в Римі копії Жировицької ікони Пресвятої Богородиці проголосив цю ікону головною святинею українців в Італії.
