Антонієві печери - унікальний підземний архітектурний комплекс ХІ – ХІХ ст. заснований на початку ХІ ст. батьком руського чернецтва Антонієм Печерським – одним із засновників Києво-Печерського монастиря...
Завдяки багаторічним археологічним дослідженням відомо, що в стародавні часи монастир складався з порівняно невеликих підземних споруд. Це – печери, які використовувались монахами для відправлення релігійних обрядів та проживання, печерні некрополі (кимітирії) і підземні церкви. До речі, вони й сьогодні вражають відвідувачів печер та науковців своїми розмірами і архітектурними формами. Так, розташована біля входу в Антонієві печери церква пр. Антонія Печерського має розміри 11,7 м х 4 м, а висота храму пр. Феодосія Тотемського досягає 8 м 40 см, що майже дорівнює висоті трьохповерхового будинку (і це під землею!). Приміщення має форму восьмигранника, стіни прикрашені напівциркульними та квадратними нішами, над ними багатопрофільний карниз і завершує церковну споруду – купол.
В період монголо-татарської навали на наступні століття печерний монастир, очевидно, був закритий і не діяв. І лише в середині ХVІІ ст., коли розпочинається відродження України, на кошти старшого сотника Чернігівського полку Степана Подобайла та зусиллями ієромонаха Зосима Тишевича відновлюється древній Богородичний монастир, ремонтується Іллінська церква. Та й сам печерний комплекс зазнав значних змін. А, на сусідній горі у ХVІІ-ХVІІІ ст.ст. споруджено унікальний монастир, який згодом отримав назву – Троїцько-Іллінський. Його головними спорудами є величний Троїцький собор та 58-метрова п’ятиярусна дзвіниця, з верхнього поверху якої видно майже все місто.