Археологи стверджують, що знайшли легендарну церкву Апостолів у Віфсаїді
Про це інформує "Слово про слово" з посиланням на Haaretz.
Під час літніх розкопок під керівництвом професорів Стівена Нотлі з Найакського коледжу (США) та Мордехая Авіама з Академічного коледжу Кіннерет (Ізраїль) дослідники, ймовірно, знайшли доказ того, що розкопана споруда візантійського періоду колись була значущою церквою. Це була не придорожня каплиця, а розкішно прикрашений молитовний будинок, збудований наприкінці 5 ст. або на початку 6 ст. з чудовими підлоговими мозаїками з написами. Але в якийсь момент після того, як церква постраждала від землетрусу, її «поховали». Над нею були зведені стіни без дверей, що точно повторювали початкову структуру будівлі, і не було жодної можливості потрапити всередину.
Донедавна не тільки Церква Апостолів, а й саме біблійне поселення Віфсаїда вважалися втраченими. «Усі святині християнства, які не йдуть у порівнянні з Єрусалимом або Назаретом, зникли після мусульманського завоювання», – сказав Авіам.
У 1930 році німецький священик Рудольф де Хаас побачив стародавню мозаїку на глибині 2 метрів під османським особняком, відомим як Бейт-Хабек, на північно-східному березі Генісаретського озера. Де Хаас припустив, що мозаїка належить до римського періоду, що передував візантійському. Але він був неправий. У 2016 році Авіам та Нотлі розпочали розкопки між Бейт-Хабеком та Галілеєю. Серед їх перших знахідок були позолочені тесери – мозаїчні плитки, що були однією з особливостей візантійських церков. Подальше виявлення мозаїк і стін, орієнтованих лінією «схід-захід», дозволило їм припустити, що вони знайшли Церкву Апостолів і що це, і є загублена Віфсаїда. Але вони не мали доказів.
“Тепер є докази, знайдені на літніх розкопках”, – стверджує Авіам. Принаймні є велика (27 м на 16 м), розкішно прикрашена значима візантійська церква, а інших великих церков візантійського стилю в районі поки що не знайдено. Непрямими доказами також можуть бути два написи на мозаїчній підлозі (характерна риса візантійських церков), хоч і неповні. Одна з них присвячена єпископу й описує ремонт храму під час його служіння. На думку Авіама, це свідчить про те, що церква була досить значущою, щоб вимагати ремонту. У другому написі згадується диякон, який побудував комплекс.
Крім того, археологи вірять, що саме цю церкву згадував православний англійський святий Віллібальд, який побував на Святій Землі та в Константинополі, а пізніше допомагав сщмч. Вонифатію у просвітництві німецьких земель. У 724 році, після завоювання Палестини династією Омейядів, Віллібальд здійснив паломництво до Генісаретського озера (відомий ізраїльтянам як Кіннерет), подорожуючи північним берегом. «І звідти вирушили до Віфсаїди, місце проживання апостолів Петра та Андрія, де зараз на місці їхнього будинку знаходиться церква», – йдеться у його «Дорожніх нотатках» (Hodoeporicon). «Залишилися там на ніч, а наступного ранку вирушили до Хоразіна, де Ісус зцілив біснуватого і послав бісів у стадо свиней».
Нотлі та Авіам стверджують, що знайдена ними споруда – єдина церква, що відповідає опису з подорожі Віллібальда, хоча його родичка Хугебурка, якій він продиктував свої спогади, могла помилково написати Хоразін, маючи на увазі Курсі на східному боці озера. Отже, свт. Віллібальд бачив Церкву Апостолів у Віфсаїді між Капернаумом і Хоразіном / Курсі, а потім, приблизно через 20 років, у 749 році, найпотужніший землетрус струсонув Святу Землю, внаслідок чого загинули десятки тисяч людей. А потім сталося щось дивне. Цю церкву поховали. Але навіщо?
Зараз дослідники мають дві гіпотези. Згідно з першою з них, у середні віки тут з’явився цукровий завод, і будівельники звели його фундамент над церквою, проігнорувавши мозаїку, так що підлога вкрилася брудом та розбитими посудинами із цукром. Не виключено, що споруда без дверей була підвалом фабрики. Згідно з другою гіпотезою, церква була «похована» навмисно після руйнування. Але навіщо комусь знадобилося ховати церкву? “Можливо, з поваги”, – вважає Авіам. Датування стін незрозуміле. Археологи сподіваються, що під час наступних розкопок вдасться знайти переконливіші свідчення того, що саме ця споруда є знаменитою Церквою Апостолів.
Додамо, що не тільки Ель-Арадж претендує на право називатися справжньою Віфсаїдою. Інший претендент – містечко Ет-Tелл, що розкинулося на схилі пагорба, за кілька кілометрів на північ. Останні 35 років тут проводить розкопки професор Рамі Арав із Університету Небраски (США). Він вважає, що Ет-Teлл – це не тільки (також давно втрачена) столиця згадуваного в Біблії царства Гешур (Гессур), а і єврейське рибальське поселення Віфсаїда. Але Нотлі та Авіам стверджують, що хоча залишки поселення біблійної епохи вражають, тут з візантійського періоду нічого не збереглося, в той час, як в Ель-Араджі – руїни цілої візантійської церкви.
