7 квітня Церкви, що живуть за Юліанським календарем (за яким це 25 березня), відзначають один із найбільших дванадесятих празників у літургійному році – Благовіщення Пресвятої Богородиці. Сьогодні це свято також і за вірменським календарем.
Це третє за значенням християнське свято після Великодня і Різдва Христового. В основі свята — «блага вість» архангела Гавриїла Діві Марії (звідси і Благовіщення) про народження у неї божественного немовляти, Спасителя роду людського.
Після того, як Марія була заручена з Йосифом, з'явився до неї архангел Гавриїл і сказав: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою» (Лк. 1, 28); «Зачнеш у лоні і породиш сина, і назвеш його Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься, і дасть йому Господь Бог престіл Давида, батька його, і царюватиме над домом Якова повіки та й царству його не буде кінця». Марія ж сказала: «Як же це станеться, коли я мужа не знаю». Відповів архангел: «Дух Святий найде на тебе й сила Всевишнього окриє тебе, — тим-то й Святе, що народиться, назветься — Син Божий. У Бога нема неможливого». І сказала Марія: «Я раба Господня, нехай буде мені по твоєму слові» (Лк. 1, 31-38).
В Назареті, на тому місці, де архангел Гавриїл благовістив Діві Марії, побудований храм на спомин про Благовіщення Богородиці.
Святкування Благовіщення встановлене Церквою у IV ст. після того, як самостійно почали відзначати Різдво Христове. Дату Благовіщення встановили, відрахувавши 9 місяців від Різдва. Крім того, на встановлення цієї дати вплинуло також старовинне побожне передання, що 25 березня (7 квітня за новим стилем) відбулося створення світу, воплочення Божого Сина і Його смерть на хресті. Крайній час, з яким збігається Благовіщення, — четвер 3-го тижня Великого посту та середа Пасхального тижня (за Юліанським календарем). Відповідно до значення цього дня, церковне святкування Благовіщення не скасовується, навіть якщо свято припадає на Великдень; піст у цей день послаблюється. Залежно від часу, свято може тривати 3 дні або 1 день.