У Бориславській церкві св. Анни зберігається понад півтисячі мощів різних святих. Наразі ж для загального огляду виставлено 187 реліквій, а найціннішу можна побачити переважно на великі свята чи коли до церкви приводять важкохворих — це мощовик, де зібрані 54 реліквії, пов’язані із життям Ісуса Христа.
Борислав — невелике західноукраїнське місто, свого часу уславлене Іваном Яковичем Франком, звісно ж, відоме своїми нафтовими родовищами, а нині більш популярне як найближчий сусід всеукраїнської здравниці Трускавця. Але не так давно у місті нафтовиків з’явилося щось таке, через що люди долають сотні кілометрів, аби побачити це диво: місцевий священик Роман Василів під склепінням церкви святої Анни зібрав найбільшу в Україні колекцію мощів різних святих. А почалося все кілька років тому.
— Коли 2009 року ми відзначали 20-річчя церкви, — розповідає отець-доктор Роман Василів, — якраз на свято Петра і Павла я привіз до церкви мощі Івана Хрестителя, українських блаженних Олімпії та Лаврентії і блаженного Миколи Чарнецького. Два тижні мощі стояли у церкві. Аж одного дня прийшла жінка і показує свої руки. Виявляється два з половиною роки вона хворіла на гнійну екзему. Ні прати, ні мити, ні руки в воду опустити. А тут прийшла до церкви, помолилася — і від хвороби й сліду не залишилося. Ще один чоловік з милицями ходив — мав проблеми з хребтом — вилікувався, в іншого — астма відступила. Але найдивовижніше зцілення сталося, коли батьки привели дівчинку, якій тоді десь було років чотири. У дитини була величезна, як куряче яйце, пухлина на руці. Лікарі казали, що вона доброякісна, але сама не щезне, а з часом може переродитися в злоякісну, тому треба обов’язково прооперувати. Батьки прийшли помолитися до мощів блаж. Олімпії та Лаврентії, і за якийсь час у дитини ані сліду не залишилося від пухлини. Коли я почув про всі ці чуда, то постановив собі, що треба мати власні мощі святих, адже ці мусив повернути.
Син отця Романа Павло навчається у Ватикані. Довго не зволікаючи, батько попросив дізнатися, як можна отримати мощі. Вже дуже скоро священик отримав потрібні документи і в листопаді привіз до Борислава з Рима мощі 41 святого. Відтак колекція дуже швидко поповнювалася, і капсул з мощами стало так багато, що тепер бракує спеціальних мощовиків, аби дати змогу всім охочим поклонитися святим реліквіям.
Якщо розраховуєте побачити в церкві святої Анни нетлінне тіло мученика чи бодай його кістку, то вас чекає розчарування. Сотні мощів — це мініатюрні часточки, ледь помітні неозброєним оком і запечатані в невеличких прозорих капсулах. Капсули вкладені у спеціально виготовлені дощечки із зображенням святого.
Загалом мощі поділяються на три групи: перша — часточки кісток, друга — кров, шкіра, нігті, волосся і третя — матеріальні речі, наприклад, клаптик одягу тощо.
У церкві святої Анни майже завжди є відвідувачі. Хтось щиро навколішках просить заступництва у святих, хтось прикладає обереги до вітражів мощовиків, хтось приводить дитину, аби вберегти її від усього злого, хтось хоче з’єднати родину, для когось святі реліквії — остання надія на оздоровлення. Їдуть з усієї Західної України — і не тільки із Західної — аби отець Роман помолився над хворим, помазав його миром, а до голови приклав дивовижну річ — мощовик, у якому зберігаються 54 реліквії, пов’язані із життям та смертю Ісуса Христа.
— Такого ви не побачите більше ніде в світі, — із захватом продовжує священик, — хіба десь в Італії, але й там таких реліквій в одному місці може бути не більше двох десятків.
Мощовик складається з чотирьох частин, кожна з яких запечатана спеціальною печаткою, зокрема й архиєпископською. Уперше прихожани церкви побачили реліквію на Великдень 2011 року.
З одного боку мощовика заходяться всі матеріальні речі, з якими контактував Ісус Христос. Тут є і часточка ясел, де лежав Ісус, і часточка хітона, ризи і плащаниці, яка нині зберігається в Турині, є скалка столу, за яким зібралися Ісус та апостоли під час Таємної вечері, часточка колючки з тернового вінка, з цвяха, навіть часточка каменю з Гробу Господнього і того каменю з Гетсиманського саду, де молився Ісус. Є і часточка Животворящого хреста.
— Справжність хреста підтвердила цариця Олена, — пояснює отець Роман. — Коли вона наказала відшукати хрест, їх було аж три, а який з них був справжній, ніхто не знав. Тоді єпископ Макарій зупинив похорон, а небіжчика наказали класти на кожен з хрестів. На третьому мрець воскрес. Так і була встановлена справжність хреста Ісуса.
У другій частині мощовика зберігається все, що стосується 12 апостолів, а також євангелистів.
— Разом апостоли зібралися у 49 році в Єрусалимі, на апостольському соборі, після цього розійшлися по всьому світу і знову зустрілися у Бориславі, — з гордістю каже отець-доктор.
Третя частина мощовика присвячена Діві Марії та її родині. Серед реліквій найціннішою є часточка волосся Богородиці. Згідно із Євангелієм від Івана, апостоли Іван та Лука збирали волосся з гребінця та інші речі, які належали Пречистій. Нині найбільша частка волосся зберігається в Римі, в базиліці Санта Марія Маджоре. Є також шматочок хустини і ризи, а також часточка ризи і посоха святого Йосипа.
— Ватикан каже: мощів Йосипа і Марії не існує. Чому? Тому що Ісус забрав Йосипа так, як забрав Марію. Тому є тільки матеріальні речі, — пояснює священик.
У четвертій частині мощовика зберігаються мощі святих, котрі безпосередньо контактували з Ісусом під час його земного життя. Зокрема мощі старця Симеона, пророчиці Анни, Лазаря, а також є мощі Симона з Киринеї, котрий під час хресної дороги ніс хрест Ісуса, мощі святої Вероніки тощо.
Щиро вірячи, люди намагаються прикластися до цієї дивовижної реліквії.
Серед щоденно доступних мощовиків — три великих і декілька менших. Своє чільне місце у церкві посів мощовик з мощами українських святих. Хворі на очі найчастіше приступають до капсули, де покояться часточки святого Йосафата.
— Кожен святий має свої улюблені справи. Святий священомученик Йосафат оздоровлює хворих на очі. Є задокументовано 40 випадків цілковитого зцілення від повної сліпоти, — переконує священик. — Ми повинні знати і рекламувати своїх святих.
Ще у двох капсулах знаходяться мощі святих з Лемківщини і Гуцульщини.
Знайшов своє місце у Бориславській церкві й всесвітньовідомий і дуже шанований святий Валентин.
— Скоро валентинки вже в ясельній групі садочка надсилати будуть, — сміється отець Василь, — а тим часом святий Валентин — покровитель хворих на епілепсію.
Якщо хтось щось загубив і ніяк не може віднайти, приходить помолитися до святого Антонія Падевського. А своє чудо в Бориславській церкві сотворив і святий Шарбель. Хворій на ревмотоїдний артрит жінці після молитов до святого невдовзі полегшало. Коли прикладала ліву руку до його мощів, відчувала сильне тепло. Раніше жінка не могла навіть нахилитися, а то прийшла до сповіді і клякнула.
Святий Бенедикт Нурсійський — покровитель Європи — тепер стереже спокій прихожан і в Бориславі. Його головні мощі знаходяться у церкві в Монте-Касіно. За останній рік, як підтверджує офіційна медична комісія, відбулося п’ять зцілень від СНІДу. Захистом вважається молитва до Бенедикта, а ще медальйон зі зображенням святого є оберегом під час морських, повітряних подорожей і навіть землетрусів. Вважається, що Бенедикт захищає від чарів. Тому люди тримають медальйони з його зображенням на вхідних дверях. До речі, такі обереги у церкві святої Анни замовляють аж у Ватикані.
У великому мощовику зберігаються мощі ченців ордену кармелітів і капуцинів. Є там мощі отця Піо, відомого стигмата. Взагалі-то його мощів у вигляді шматочків кісток нема, бо чин капуцинів ухвалив рішення не дробити отця Піо, тому що є ще багато крові. За життя у нього відкривалися рани на руках, ногах і ребрі. Щоби кров не крапала, він завивав рани тканиною. Тому нині мощі роздають у вигляді шматочків тканини, просякнутої кров’ю отця Піо. Помер він 1968 року. Хоча з того часу минуло 43 роки, в отця Піо продовжують рости нігті і волосся. Святий володів ще однією надприродною силою — так званою білокацією, тобто одночасно міг знаходитися в кількох місцях. У церкві святої Анни від мощів отця Піо шириться фіалковий запах.
Практично кожен святий, чиї мощі знаходяться у церкві, викликає трепет, але є реліквії, які вселяють майже страх — це мощі екзорцистів.
— Екзорцисти виганяють злого духа, — пояснює отець Роман. — Потім злі духи ходять за екзорцистами, бо вони не прощають поразки і намагаються будь-яким способом помститися. Екзорцисти не можуть їсти ні молочних, ні м’ясних страв, постійно мусять бути на колінах — молитися, бити поклони. Навіть монахи не всі погоджуються стати екзорцистами, бо з цього шляху нема вороття.
Мощі Джемми Галгані вважаються індикатором на біснуватість. Практично кожен екзорцист прагне мати у себе її часточку, яка, по-перше, захистить його, по-друге, допоможе визначити, чи у людині справді оселився злий дух. Кажуть, що коли одержимих підводять до мощів Джемми, нечистий починає кричати: «Тут Джемма! Тут Джемма!» І покидає людське тіло. Вважається, що жінка була настільки духовно чистою, що жодного разу не згрішила навіть думкою. Саме тому їй дістався такий незвичайний дар.
— Якось з Прикарпаття привезли дівчинку років десяти, — каже отець Романа. — Дитину тримали четверо дорослих. Коли вони увійшли до храму і направилися у бік мощів Джемми, мала почала кричати, що її пече, вирвалася і втекла.
Знайшли свій прихисток у Бориславі мощі феноменальної жінки Анни-Марії Таїджі. Її головні мощі знаходяться в Італії. Хоча вона ровесниця Наполеона, її тіло не зітліло, а навпаки зберігає здатність до відновлення. Тліє тільки одяг, який востаннє змінювали 1938 року. Труна запечатана, але прозора і кожен може бачити це диво.
Серед святих, яким нині можна поклонитися в церкві святої Анни, є й досить юні. Бездітні жінки приходять молитися до мощів Домініка Савіо — він помер у 14-літньому віці. У храмі, де він похований, бездітним жінкам дають дитячі льолі, торкаються ними мощів і моляться. Жінки якийсь час носять при собі сорочечку — місяць, два, три, а потім, як переконують, вагітніють.
Щоби описати всіх святих і дива, які вони творять, не вистачило б і ста сторінок. Кожен, хто приходить до церкви святої Анни, намагається знайти свого святого заступника. За розповідями отця-доктора Романа Василіва, зцілення відбуваються регулярно. Є багато випадків, коли відступає навіть рак. Хворі приходили, молилися перед майбутньою операцією, а потім нові аналізи і знімки нічого не виявляли.
Що це? Боже провидіння, плацебо, збіг, хибний попередній аналіз? Хтозна! Ось тільки навіть найбільші скептики і науковці не візьмуться заперечувати, що віра зцілює.
Нині священик ламає голову, як виставити мощі і всіх інших святих, адже один мощовик коштує 80 тисяч.
— Трохи жебраємо, трохи просимо — так і даємо собі раду, — сміється священик.