Сексуальні стосунки поза шлюбом між чоловіком та жінкою є перешкодою на шляху духовного розвитку, каже священнослужитель з Міжнародного товариства свідомості Крішни у Києві Гаура Пурніма дас. Він відповідає на запитання НВ про права жінок, ЛГБТ та сексуальну освіту для дітей.
Джерело: Новое время
Репортерка НВ Саша Горчинська відвідала Міжнародне товариство свідомості Крішни у Києві, аби дізнатися, як сприймають теми, пов’язані з гендером та сексуальною орієнтацією, у крішнаїтській спільноті. Священнослужитель Гаура Пурніма дас запросив НВ до храму, розповів про ставлення до ЛГБТ, становище жінок у суспільстві та пояснив, що таке обітниця безшлюбності в традиціях крішнаїзму.
Це — останній, шостий матеріал на цю тему із серії інтерв'ю з українськими священнослужителями, які представляють різні релігії.
Гаура Пурніма дас, священнослужитель, Міжнародне товариство свідомості Крішни, Київ
Спершу треба розібратися, що таке гріх. Чому ми можемо чути в різних релігійних традиціях, що певні дії заборонені, тому що вони гріховні? Є різні типи діяльності. Діяльність на санскриті називається кармою. Її можна розділити на три категорії: карма — діяльність, яка призводить до певних матеріальних насолод, вікарма — діяльність, яка призводить до страждань, та акарма — діяльність, яка не має матеріальних наслідків, а лише духовні. Тобто будь-які дії людини тягнуть за собою певні наслідки.
Люди, що йдуть духовним шляхом, намагаються одухотворити свою діяльність, щоб поступово вона стала акармою. А гріховна діяльність — це та діяльність, яку неможливо одухотворити, і вона призведе до страждань в цьому чи наступному житті.
Всі священні писання у різних релігіях якось регулюють статеві стосунки. Наприклад, у християнстві одна із заповідей звучить як: «Не чини перелюбу».
В нашій традиції є також різні приписи для тих, хто проходить період навчання, сімейних людей, людей, які готуються до зречення, та ченців.
Зв’язок між чоловіком та жінкою в шлюбі для зачаття дітей є священним, а хтивість, яка приймає неприродні форми, є перешкодою на духовному шляху. І якщо ми хочемо розвиватись духовно, то треба прийняти один з вищезазначених укладів життя.
Тут варто зазначити, що наша релігія вчить нас ставитися погано, перш за все, до неправильних вчинків. А не до тих людей, хто вчиняє так. Адже у будь-якого грішника є майбутнє і у будь-якого святого є минуле.
Наша традиція вчить, що жінка — це мати, жінка — це людина, яку поважають. Це істота, яку поважають, і яку необхідно захищати. Наша традиція вчить, що чоловік повинен всіляко оберігати жінку, надихати її, турбуватися про неї. Тобто жінка, фактично, має привілейований статус.
Але якщо жінки хочуть мати рівне з чоловіками становище у суспільстві, виконуючи важку фізичну працю, то на мій погляд, така рівність непотрібна. Це не її природа. Господь створив жінку, щоб вона була матір'ю та дружиною, і це її священна доля. Чоловік не може народжувати дітей і годувати немовля груддю. Крім жінки це ніхто не зробить. І якщо до її жіночої ролі додати ще чоловічі обов’язки, то це не буде рівністю. Це експлуатація жінки.
Але в плані соціальних прав, тим більше в духовному плані чоловік та жінка рівні. Бо вони є душами.
Я, звісно, навчався у школі давно, тож уроків сексуальної освіти у мене не було. Але нічого, якось я виріс — у мене є дружина, син. Я впорався.
Що ж стосується сучасного світу… Якщо розглядати все це у контексті духовних практик — зрозуміти та полюбити Господа. Тому ми не займаємося сексуальною освітою. Ми керуємося певними правилами: секс — тільки у шлюбі. Тож, на мою думку, дітям необхідно розповідати про інститут сім'ї, а не про випадкові сексуальні зв’язки, під час яких необхідно користуватися контрацептивами тощо.
Сказати, що ви можете робити, що завгодно, тільки користуватися контрацептивами — це розбещує наше суспільство. Це призводить до того, що потім у нас з’являються одинокі мами, які самостійно виховують своїх дітей, і утримувати їх повинна держава на гроші платників податків. Хоча насправді за це мав би брати відповідальність чоловік — він повинен утримувати свою родину. Потім, у старості, діти допомагатимуть йому. Цьому слід навчати дітей.
Значно важливіше прищеплювати дітям більш високодуховні речі: що шлюб є священним, що чоловік повинен турбуватися про жінку. Про те, що якщо люди поєднують свої долі в цьому священному союзі, то мають бути разом протягом усього життя. Як-то кажуть, в горі й у радості вони повинні йти цим шляхом разом.
Тварин цікавить чотири аспекти: їжа, сон, секс та самозахист. Людина відрізняється від тварин тим, що має здатність осягнути щось значно більше, зрозуміти Господа, духовні аспекти, зрозуміти мораль, яка теж є частиною духовного. Тож правильніше було би давати дітям таку освіту, яка підніматиме їхній спосіб мислення на вищий рівень. Навчати їх тому, що дійсно буде корисним у житті.
Олександра Горчинська