11 листопада Церкви візантійської традиції відзначають пам’ять преподобного Теодора Студита, реформа котрого у заснованому ним монастирі значною мірою вплинула на сучасні богослужіння, а на його устав взорується цілий напрямок східного монашества.
Богослужіння, які тепер моляться у візантійській традиції, увібрали в себе елементи з різних духовних осередків, які в різні епохи чергувалися своєю впливовістю. Найважливіші з них: храм Воскресіння у Єрусалимі, лавра св. Сави у Палестині, Свята Софія у Константинополі та заснований 463 р. у цьому ж місті римським патрицієм Йоаном Студієм монастир Студіон, який на межі VIII i ІХ ст. очолив св. Теодор.
Його життя припало на період іконоборства. Під заборону потрапили не тільки ікони та мощі святих, а й пишний катедральний обряд Святої Софії. Літургійні книги, в яких подавалися тексти та рубрики богослужінь, знищувалися, тому на сьогодні дуже важко цей обряд відновити. В умовах переслідувань монастирі перейняли першість від парафіяльних храмів у збереженні та практикуванні літургійного благочестя, а вихідці з їхнього середовища стали авангардом в обороні ікон. Серед них був і св. Теодор Студит.
Він народився у Константинополі близько 759 р. у сім’ї Фотина та Теоктисти, яка окрім багатства та значного впливу в імперії відзначалася глибокою вірою. Під тиском переслідувань з боку імператора-іконоборця Костянтина IV Копронима вони вступили до монастирів, а вихованням дітей зайнявся брат Теоктисти Платон, ігумен монастиря на Символах.
Згодом Платон заснував монастир Саккудіон на горі Малий Олімп, де Теодор та його брат Йосиф прийняли монаший постриг. Останній згодом став єпископом Солуня, визнаний святим, творив канони на честь свят та святих, які в літургійних книгах, аби відрізнити їх від складених св. Йосифом Піснеписцем, позначені як “Кир Йосифа”.
Любов до літургійної поезії брати почерпнули від свого дядька Платона. Ставши монахом, Теодор не лише постив, виконував важку та брудну роботу, а й складав літургійні тексти. До сьогодні збереглися написані ним стихири та трипіснці, складені для Утреніх в часі Великого Посту.
Згодом Теодора висвятили на священика, а 794 р. Платон призначив його ігуменом монастиря. За імператора Костянтина VI він вперше зазнав гонінь. Можновладець свою законну дружину відіслав до монастиря та одружився з іншою. Теодор виступив проти цього зв’язку та розіслав по монастирях послання, щоб не поминали імператора під час богослужінь. За це ігумена та його братію жорстоко побили і вигнали до Солуня.
796 р. Костянтина VI з імператорського престолу скинула його мати Ірина. Вона повернула Теодора з вигнання та виділила йому Студійський монастир. Очоливши його, преподобний запровадив у ньому нове доволі суворе правило для монахів, яке крім молитви й посту передбачало і фізичну працю. Першим принципом, який починає устав Теодора Студита, є покора ігумену, якій протягом усього документа надаватиметься велика вага. Устав в деталях подає різні практичні приписи і моральні повчання. А допомогою в їхній щоденній реалізації мало б стати “ходіння перед Богом” — постійна пам’ять про Творця.
За основу молитви свого монастиря Теодор Студит обрав добове коло, Євхаристію та річне коло свят. Коли почалося нове гоніння на почитателів ікон за імператора Лева V Вірменина, а катедральний обряд Константинополя, як уже зазначалося, занепав, Теодор Студит вдався до єрусалимських богослужінь та, спираючись на них, реформував літургійне життя своєї обителі.
За хресний хід з іконами у Квітну неділю Теодора ув’язнили. Його утримували в нелюдських умовах, переводили з в’язниці до в’язниці, катували так, що тіло відпадало шматками, але святий витримав усе. Він вийшов з ув’язнення після смерті Лева V Вірменина 820 р. Продовжував напоумлювати щодо ікон і його наступника Михаїла ІІ. Як розповідає Житіє св. Теодора Студита, він до своєї смерті 826 р. жив у Акриті поблизу Нікомидії при церкві св. Трифона і під спів псалмів своїх учнів відійшов до Бога. Мощі його поклали у Студійському монастирі.
Крім послань на захист ікон, які разом з творами св. Йоана Дамаскина заклали основу іконопочитання, св. Теодор Студит написав пояснення Літургії Передосвячених Дарів та численні повчальні листи. 1074 р. грецький монах Михаїл привіз устав св. Теодора Студита на Русь, а св. Теодосій Печерський запровадив його у своїй лаврі.
Митрополит Андрей Шептицький відновив діяльність монахів Студійського уставу для Української Греко-Католицької Церкви. 1898 р. відбулося облечення перших трьох студитів. У Скнилові поблизу Львова з’явився перший монастир Студійського уставу, присвячений св. Теодосію Печерському. І на сьогодні монаші спільноти, які впорядковують своє життя згідно з уставом св. Теодора Студита, є одними з найчисельніших в УГКЦ, а їхня духовність приваблює багатьох мирян, щоб черпати з неї силу для свого повсякденного життя.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##