Сьогодні вшановують преподобного Йосифа Піснеписця

У порівнянні з іншими творцями літургійної поезії (Йоаном Дамаскином, Космою Маюмським, Романом Солодкопівцем) він жив доволі пізно — у ІХ ст., хоча й був сучасником інших видатних авторів — Теофана Начертаного та Теодора Студита. На цей період припала друга хвиля іконоборства (814-842 рр.), тож виникала потреба виражати віру назовні не тільки через образотворчі зображення, а й через літургійні тексти.

Сам Йосиф як виходець з монашого середовища, яке було твердинею іконопочитання, неодноразово страждав від імператорів та патріархів, які самі вели боротьбу проти ікон та переслідували тих, хто їх вшановував.

Йосиф походив із Сицилії. Монаший подвиг почав здійснювати у Солуні, звідки з прп. Григорієм Декаполітом перебрався до Константинополя і оселився при церкві мучеників Сергія і Вакха. Саме тоді, 813 р., владу у Візантійській імперії посів іконоборець Лев V Вірменин. Він доручив монаху Йоана Граматику (майбутньому патріарху-іконоборцю) вирвати з контексту Святого Письма та Отців Церкви цитати, спрямовані проти почитання ікон. На основі цього 814 р. відбувся диспут між іконоборцями та іконопочитателями, а коли очільник останніх Константинопольський Патріарх Никифор зрікся престолу, і його очолив прихильник перших Теодот, почалися масові гоніння проти тих, хто вшановував ікони.

Йосифа було відряджено до Риму, щоб сповістити Папу Лева ІІІ про іконоборство у східній частині імперії. Однак за намовою прихильників цієї єресі його схопили розбійники і ув’язнили на Криті. Коли 820 р. Лев Вірменин помер, багато іконопочитателів, а серед них і Йосиф, потрапили під амністію.

Преподобний повернувся до Константинополя, побудував храм св. Миколая, при якому заснував монастир. Передання каже, що саме цей святий з’явився Йосифові напередодні його звільнення, сповістивши про смерть імператора-іконоборця та послаблення гонінь на іконопочитателів.

З іншим святим покровителем, якого Йосиф по-особливому вшановував, пов’язують заснування ще одного монастиря у Константинополі та початок пісенної творчості. Ним був апостол Вартоломей. Йосиф заснував монастир на його честь, поклав у ньому частину мощей апостола, однак не знайшов канону, який би його оспівував. Молячись про здатність оспівати апостола Вартоломея, Йосиф таки написав канон на його честь, і відтоді почав плідно працювати над створенням літургійних текстів.

Ще двічі Йосиф Піснеписець зазнавав вигнання: від імператора-іконоборця Теофіла, яке тривало до остаточного засудження єресі у 842 р., та від вельможі Варди, брата цариці Теодори, нечестиве життя котрого викрив преподобний. Після усіх гонінь повернувся до Константинополя 867 р., де при храмі св. Софії обіймав посади сосудохранителя та духівника. Помер незадовго до Великодня 883 р.

Якщо підрахувати творчу спадщину Йосифа Піснеписця, то написані ним канони становлять близько половини від усіх, що є в літургійних книгах. Їхня кількість становить майже до 300. Подібно, як у випадку з вшануванням апостола Вартоломея, Йосиф Піснеписець складав канони святим, котрі не мали їх у своїй службі. Також писав канони на дванадесяті свята, трипіснці та чотирипіснці для Постової і Квітної Тріодей.

Служба 4 квітня своїм наріжним каменем кладе пісенну творчість святого. Входячи Вечірнею у святкування цього дня, вірні можуть почути такі слова на честь Йосифа Піснеписця: “Сурмою показав ти себе таїнственною, що до духовного співу всіх піднімає, і лірою богонатхненною, що божественні полки восхваляє і всіх святих прославляє, і їхні звитяги проповідує, — ти бо з джерел спасительних почерпнув слів безодню, що Божий дім напоює”.

Часто пам’ять Йосифа Піснеписця припадає на Великий піст. Тож канон Утрені святому скеровує вірних, котрі здійснюють духовний подвиг, прагнучи глибших стосунків з Богом, до пісень, складених ним, як до таких, що “дрімання відганяють душезгубне”, “спраглим слова спасительного і обтяженим тілесними немочами щедро подають подвійне зцілення”, як до “губки, що всяку печаль очищує страждущим душею і тілом”.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.