Церковний календар, 13 листопада. Святий Іван Золотоустий

Ранній досвід людини часто визначає особливості її подальшого життя. Зокрема Іван Золотоустий з дитинства зіштовхувався з несправедливістю, тому ставши згодом архиєпископом Константинополя, був настільки чутливим до неї.

Народився Іван 350 р. в Антіохії в аристократичній родині воєначальника. Батько загинув на війні, а його вдова Антуса стала жертвою судової тяганини, що відбилося і на їхньому єдиному синові. Жінка врешті виграла суд, а Іван виріс із загостреним почуттям справедливості.

Хлопець вибрав професію ритора. Тоді вона найчастіше знаходила своє застосування у судах. Іван навчався в язичницького ритора Ліванія. Певний час відстоював справедливість у суді як адвокат. Природний хист та серйозна освітня підготовка посприяють тому, що згодом він стане найвидатнішим проповідником свого часу у столиці Візантійської імперії, а Халкедонський Собор (451 р.) присвоїть йому титул Золотоустого.

369 р. Іван приймає Хрещення. На шляху до Христа його супроводжує Антіохійський єпископ Мелетій. 371 р. Іван виконує служіння лектора в Антіохійському катедральному соборі. Зацікавлюється самітницьким життям, досвід якого переймає у Флавіана та Діодора Тарсійського. Згодом вступає до монастиря, заснованого його близьким приятелем св. Василієм Великим.

Через хворобу матері йому на певний час доводиться повернутися до Антіохії. Тут він стає дияконом, а згодом священиком. Більш як десять років виконує своє служіння у рідному місті. Крім вже згаданого таланту проповідника, прославився своєю опікою над бідними. Антіохія в той час потерпала від голоду, тож Іван заснував фонд допомоги потребуючим, який значно покращував матеріальне становище населення.

398 р. Івана рукоположили на архиєпископа Константинополя. Очоливши Церкву в столиці, він зіткнувся з численними викликами. Співпраця світської та церковної влади змушувала останню забувати про своє первісне покликання вести людей до Христа. Церковні посади купувалися. В монастирях руйнувалася дисципліна та охолоджувалася ревність. А значна частина населення імперії була за межею бідності, до чого церковній владі було цілком байдуже.

Своє гостре слово Іван Золотоустий як архиєпископ спрямував тепер не тільки для пояснення Святого Письма та заохоти плекання чеснот, а й на викриття надужиттів світських та церковних можновладців. Така позиція автоматично прирікала святителя на немилість з боку імператорської сім’ї Аркадія та Євдоксії, а також Олександрійського Патріарха Теофіла, котрим багато чого можна було закинути. Іван Золотоустий невтомно робив це, часто привселюдно, не добираючи слів. Тому до свого кінця 407 р. його життя було позначене скликанням неправомірних соборів, несправедливими засудами, вигнаннями, під час одного з яких він, натерпівшись фізичних та моральних страждань, відійшов до вічності зі славнозвісною фразою на устах: “Слава Богові за все!”

Попри переслідування з боку офіційної влади Іван Золотоустий здобув надзвичайно велику популярність серед простого люду. Вони ставали в обороні свого пастиря, коли того засуджували на вигнання. Землетрус, який стався у столиці, трактували як кару за несправедливий засуд святителя. А повернення тіла Івана Золотоустого до Константинополя 439 р. стало всенародним святом, яке по сьогодні відзначається 27 січня.

Таку любов вірних Іван Золотоустий заслужив тим, що усю свою діяльність спрямовував для їхнього остаточного блага — вічного спасіння. Це зовсім не означало поблажливості і намагання сподобатися слухачам. Іван Золотоустий до простих людей був так само вимогливий, як і до сильних світу цього.

Провідною темою виголошених ним проповідей та численних записаних творів є подолання соціальної несправедливості на землі, боротьба з гріхом на особистому рівні та плекання чеснот задля Небесного Царства. Причому усе це в творах Івана Золотоустого перебуває у тісному взаємозв’язку. Встановлення соціальної справедливості для нього — не виконання норми закону, а внутрішня переміна, завдяки якій людина і назовні робитиме те, що справедливе.

Творча спадщина Івана Золотоустого є однією з найбагатших у святоотцівській традиції. Більший акцент святитель робив на проповідях, ніж на систематичних богословських трактатах. Перших у його творчому доробку нараховується понад вісімсот тоді, як других понад двадцять. Улюбленим риторичним прийомом Івана Золотоустого був συνκαταβασις (“низходження”). Говорячи про Божественні істини, він одразу застосовував їх до людського життя. Писав також листи, “Слова”, поезію, коментарі на книги Святого Письма.

З іменем Івана Золотоустого пов’язана Божественна Літургія, яка стала найпоширенішою у Церквах візантійської традиції, витіснивши до десяти днів у році Літургію Василія Великого. Однак помилково вважати константинопольського святителя автором цієї Літургії (точніше її анафори). Він радше її відредагував, упорядкував та універсалізував, адже на той час панувало велике різноманіття у звершенні Євхаристії так, що кожен єпископ міг служити свою Літургію. Іван Золотоустий також переклав Божественну Літургію на мову готів, які були аріанами.

Іван Золотоустий був найулюбленішим та найпоширенішим патристичним автором на Русі. Його твори активно перекладалися, поширювалися. Увійшли до збірки повчальних тестів “Ізмарагд”. Поширеним був збірник “Слів” константинопольського святителя під назвою “Маргарит”. На Івана Золотоустого у своїх “Катехизисах” спирався Петро Могила. Багато творів святителя перекладено сучасною українською мовою. На честь Івана Золотоустого названо Івано-Франківську богословську академію УГКЦ та храм Львівської православної богословської академії ПЦУ. Також у Києві діє Трьохсвятительська духовна семінарія УГКЦ.

Назва останнього закладу також пов’язана з Іваном Золотоустим, адже він, Василій Великий та Григорій Богослов визнані трьома найвидатнішими святителями та Отцями Церкви, так що на їхню честь 30 січня встановлено окремий празник Трьох Святителів.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.