15 жовтня християни латинської традиції відзначають пам’ять св. Терези Авільської, котра реформувала орден Кармелітів, а її праці, написані на основі власного містичного досвіду, принесли їй визнання Вчителя Церкви.
Походила Тереза Санчес Сепеда д’Авіла-і-Аумада з шляхетської родини з Авіли (королівство Кастилії та Леону). Народилася 28 березня 1515 р. З ранніх літ цікавилася питаннями духовності та обговорювала їх з братом Родріго. Діти одного разу навіть втекли з дому, щоб серед маврів здобути мученицький вінець, але їх зустрів дядько і повернув додому.
Наступна втеча Терези відбудеться у двадцятилітньому віці, коли вона всупереч волі батька вирішить вступити до кармелітського монастиря Благовіщення. Тут вона обере ім’я Терези від Ісуса. Монаше життя дівчині спершу давалося доволі важко. Не сприяла цьому і сама літепла атмосфера обителі. Тереза з одного боку дратувалася через хаос, який там панував. А з іншого продовжувала в стінах монастиря вести цілком світський спосіб життя. Часті зустрічі та балачки відволікали її від молитви, поки врешті вона взагалі не перестала молитися.
Лише згодом, пробувши близько двадцяти років у Кармелі, Тереза розпізнала у своїй поведінці велику невдячність. Споглядання на образ Ісуса Христа бичованого і розп’ятого, а також читання “Сповіді” св. Августина допомогли їй кардинально змінити спосіб життя.
Поряд з ревністю у молитві та виконуванні обов’язків свого стану Терезу супроводжують надприродні об’явлення. Їй з’являється Христос. У інших видіннях вона бореться з дияволом. Бачить пекло. Переживає екстаз під час молитви. На очах у людей здіймається в повітря. Під час особливого містичного досвіду відчуває пробиття свого серця “списом любові”, що згодом лягло в основу сюжету скульптурної композиції Лоренцо Берніні “Екстаз св. Терези” у церкві Санта Марія делла Вітторіа (Рим).
Такі стани викликають занепокоєння у самої Терези. Аби не впасти в оману, вона радиться щодо них з авторитетними духівниками. Врешті обирає за критерій їхньої істинності те, що вони допомагають їй зростати у чеснотах більше за усі попередні зусилля.
Тереза, котру раніше болісно вражав брак дисципліни у кармелітських монастирях, сама береться за їхнє реформування. Початком цього стає створення нею 1562 р. монастиря св. Йосифа. Тут оселюється дванадцять сестер, і Тереза встановлює для них суворі правила. Через це реформований чин називають Босими кармелітками. До них додається ще кілька монастирів, які беруть за основу укладу свого життя ті самі правила.
Важливою постаттю у житті Терези Авільської був св. Іван від Хреста. Їх поєднувала близька духовна спорідненість та дружба. Іван від Хреста також переживає містичні видіння, описує їх у своїх творах та з допомогою Терези утворює чоловічу вітку Босих кармелітів.
Тереза від своїх духовних наставників отримує завдання описати власний містичний досвід. Так з’являються її книги “Моє життя”, “Книга основ”, “Шлях досконалості”, “Внутрішній Замок”.
Померла Тереза Авільська 1582 р. в монастирі Альба де Тормес. 1622 р. Папа Григорій XV її канонізував. За багату творчу спадщину у сфері розвитку західного містицизму 1970 р. Папа Павло VI проголосив її Вчителем Церкви. Реформований нею орден Босих кармеліток поширився по усьому світу, подарувавши Церкві багатьох видатних святих, серед яких Едіта Штайн та Тереза від Дитятка Ісуса.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##