Святу Едіту Штайн сьогодні вшановують римо-католики

Народилася 12 жовтня 1891 р. у Вроцлаві в єврейській сім’ї. Коли дівчинці було два роки помер її батько, і виховання дітей та сімейний бізнес Штайнів лягли на плечі матері Августи.

В 15 років пережила кризу віри, в якій поверхове сповідування юдаїзму її родичами жодним чином не зарадило, а радше навпаки. Едіта згадує, що молитва в них творилася без внутрішньої переконаності в існуванні Бога. Їхня фірма, яка торгувала деревиною, працювала навіть в суботу, нехтуючи святий для юдеїв день. Коли двоє її дядьків вкоротили собі віку, вона також не відчувала в молитвах за них віри у вічне життя. “Безсмертя душі для юдеїв не є предметом віри. Усі їхні зусилля спрямовані на земне. Навіть набожність віруючих спрямована на освячення цього життя”, — зробила свій висновок дівчина і проголосила себе атеїсткою.

Водночас вона надзвичайно цінувала людську гідність, що пізніше стане предметом її наукових досліджень та нездоланною стіною між нею та гітлерівським режимом. З 1911 р. Едіта вивчає у Вроцлавському університеті психологію, історію та німецьку філологію. У цей час формує у себе самоконтроль, дисциплінованість, витримку. Постановила цілковито утримуватися від алкоголю, щоб “з власної вини не втратити свободи духу та людської гідності”. Гідність та взаємне дарування себе вважала основою у стосунках між чоловіком і жінкою. Багато уваги приділяла саморозвитку, не терплячи посередності ні в чому.

Прочитавши замітку про авторку філософської праці Ядвігу Конрад-Мартіус, яку та написала під керівництвом знаного феноменолога Едмунда Гуссерля, Едіта вирішила вступити у Гьотингенський університет, що їй вдалося 1913 р. Крім Е. Гуссерля, з академічного середовища на її світогляд значно вплинули лекції Адольфа Райнаха і Макса Шиллера. Саме вони зуміли засіяти в серце Едіти перші зерна християнської віри.

Коли почалася Перша світова війна, Едіта Штайн зголосилася медсестрою в Червоних Хрест. Вона перервала навчання, щоб допомагати пораненим та змученим інфекційними хворобами солдатам. 1916 р. Едіта відновила навчання і захистила у Фрайбурзькому університеті докторську дисертацію “До проблеми проникливості” про взаємозв’язок феноменів духа і тіла людини. Стала асистенткою Е. Гуссерля. В цей час зацікавилася Новим Завітом та працями християнських філософів.

1917 р. на фронті гине її вчитель А. Райнах. Едіта відвідала його вдову Анну і була вражена спокоєм та покорою, з якими та прийняла смерть чоловіка. Як з’ясувалося, це було пов’язане із християнською вірою, якою жила родина Райнахів.

Приятельські стосунки поєднували Едіту Штайн з уже згаданою Ядвігою Конрад-Мартіус. Одного разу, перебуваючи в неї в гостях, Едіта навмання вибрала з шафи книжку для читання. Нею виявилося “Життя св. Терези з Авіли, написане нею самою”. Провівши ніч за її читанням, Едіта зробила висновок: “Це — істина!” І утвердилася у бажанні стати християнкою.

1 січня 1922 р. вона прийняла Таїнства Хрещення і Миропомазання. Її хресною матір’ю стала Ядвіга Конрад-Мартіус. Оглядаючись на своє попереднє життя, Едіта стверджує: “Я завжди жила як монахиня”, хоча й рухалася заплутаними манівцями до зустрічі з Христом. Тому природним її бажанням було одразу після Хрещення вступити до монастиря Босих кармеліток, від чого на певний час дівчину відрадив її духівник о. Йозеф Швіндт.

Послухавшись поради, Едіта однак влаштувалася в ліцей сестер домініканок, де безоплатно навчала німецької мови. Разом з тим продовжувала свою наукову діяльність: викладала у різних університетах, писала праці, виступала на конференціях, брала активну участь в Асоціації католицьких жінок-педагогів.

Переломним у житті Едіти Штайн став 1933 р. Навесні цього року до влади в Німеччині прийшли нацисти. Її як особу єврейського походження звільняють з Мюнстерського німецького інституту наукової педагогіки. Однак більше за це Едіт болить повсюдне переслідування євреїв новим режимом. З цього приводу вона пише до Папи Пія ХІ листа з вимогою висловитися про цю ситуацію і передбачає, що схожа участь може незабаром спіткати католиків.

У жовтні цього ж року Едіта вступає до монастиря Босих кармеліток в Кельні і приймає ім’я Терези Бенедикти від Хреста. Вона приймає постанову жертвувати себе за свій народ, який терпить знущання від нацистів. Висловлює навіть власну готовність постраждати разом з ним, аби зупинити владу антихриста.

1938 р. глибоко переживає події “Кришталевої ночі”, коли в Австрії та Німеччині почалися єврейські погроми. Її разом з сестрою Розою Штайн, що також стала монахинею, переводять до кармелітського монастиря в Ехті (Нідерланди).

1941 р. нацисти окуповують і цю державу. Сестру Бенедикту разом з іншими євреями змушують носити відзнаку у вигляді нашитої жовтої зірки (з нею святу часто зображають на іконах). Вона з покорою приймає це, однак навідріз відмовляється від привітання “Хайль Гітлер” як від знаку приклоніння перед антихристом.

Коли 26 червня 1942 р. голландський єпископат видав пастирське послання проти депортації євреїв, нацистський режим відреагував арештами католиків єврейського походження на території Нідерландів. Під них потрапили і сестри Бенедикта та Роза Штайн. Їх відправили до концентраційного табору Аушвіц-Біркенау, де св. Бенедетта від Хреста 9 серпня загинула у газовій камері.

1987 р. Едіту Штайн проголошено блаженною у Кельнському соборі, а 1998 р. Папа Йоан Павло ІІ завершив процес її канонізації, після чого проголосив покровителькою Європи. Триває також процес визнання її Вчителькою Церкви, адже її численні праці (“Що таке людина?”, “Вступ до філософії”, “Будова людської особи”, “Природа, свобода і благодать”, “Євхаристійне виховання”, “Індивід і спільнота”, “Наука Хреста” тощо) як доктора філософії зробили значний внесок у розуміння єдності Божої і людської природ у Христі, людини як феномену, дії Божої благодаті у її житті, зокрема через Святі Таїнства, гідності, свободи, важливості християнської освіти, єдності у ній об’явленої та раціональної складових.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.