17 травня Українська Греко-Католицька Церква відзначає пам’ять одного з 28-ми Новомучеників ХХ ст., беатифікованих Папою Іваном Павлом ІІ 2001 р., протоігумена Львівської провінції отців-редемптористів о. Івана Зятика.
Серед блаженних новомучеників УГКЦ ХХ ст. о. Іван Зятик є представником Згромадження Найсвятішого Ізбавителя (отців-редемптористів). Своє покликання до монашества він розпізнав не відразу, але розпізнавши у 35-літньому віці, надзвичайно високо цінував.
Народився Іван 26 грудня 1899 р. в с. Одрехово біля Сянока (тепер на території Польщі). Навчаючись у Сяноцькій гімназії, проявляв неабиякі здібності до науки. І це компенсувало брак вокально-музичних даних, необхідних на той час для вступу до семінарії, — Івана прийняли до цього закладу в Перемишлі.
1923 р. він закінчив семінарію з відзнакою, прийняв священичі свячення, короткий час душпастирював по різних місцях та через два роки повернувся до Перемиської семінарії вже як префект і викладач. Студенти згадують його лекції з катехитики і догматики як надзвичайно цікаві й доступні, а сам о. Іван у цих спогадах постає як людина молитви, надзвичайно тихий і делікатний в поводженні.
Поряд з тим священик духовно опікується Українською дівочою гімназією Перемишля. Служіння тут і в семінарії він ревно виконує до 1935 р., поки остаточно не утверджується в рішенні піти в монастир. Проходить новіціат в Голоску поблизу Львова. За цей рік не нехтує жодною роботою, яка входила в обов’язки новиків, а настанови приймає з покорою.
По закінченні новіціату о. Івана направляють на служіння в монастир Матері Божої Неустанної Помочі в Станіславові. Звідси він їздить з місіями по селах Прикарпаття, реалізовуючи один із основних напрямків діяльності редемптористів.
1937 р. о. Івана призначили духівником до Львова в монастир св. Климентія. Окрім того він завідує господарськими справами обителі, проводить реколекції різним категоріям вірних, а за відсутності протоігумена провінції виконує його обов’язки.
Коли отці-редемптористи відкрили свою семінарію в Голоску, о. Івана запросили туди викладати догматичне богослов’я і Святе Письмо. Протягом 1941-1944 рр. виконує обов’язки настоятеля монастиря Успіння Пресвятої Богородиці в Тернополі, а з 1944 до 1946 р. очолює монастир Матері Божої Неустанної Помочі на Збоїськах. Тут і застав о. Івана прихід більшовиків.
Окупаційна влада, ліквідувавши УГКЦ, почала проводити розправу з тими, хто на це не погодився. Монастирі отців-редемптористів у Станіславові, Львові, Тернополі, на Збоїськах закрили. 58 монахів помістили в обителі на Голоску, цілком непристосованій для такої кількості. Тут вони перебували під пильним контролем та постійними перевірками. Їх допитували і били. 1948 р. монахів вантажівками перевезли до Унева.
Протоігумена Львівської провінції о. Йосифа де Вохта депортували до Бельгії як громадянина цієї країни. Свої повноваження вікарія УГКЦ і протоігумена він передав о. Івану Зятику, аби зберегти структури Церкви в підпіллі. Це теж не оминуло увагу радянських спецслужб, і 1950 р. його заарештували.
Протягом року, поки тривало слідство, о. Івана тримали у Львівській та Золочівській тюрмах, били до невпізнання, намагаючись схилити його до переходу на православ’я. Але священик залишився незламним. Врешті йому оголосили вирок - 10 років позбавлення волі та відправили до табору в м. Братськ Іркутської області.
Знущання над священиком продовжилися й тут. У Велику П’ятницю 1952 р. його побили, облили холодною водою і залишили на морозі. Отець Іван занедужав і 17 травня помер у тюремній лікарні. Похований о. Іван Зятик імовірно в с. Новочунка Тайшетського району поблизу Байкалу. Тропар канону Утрені блаженним Новомученикам ХХ ст. так звеличує його перехід за небесною нагородою: “Велику П’ятницю твоїх страждань, Йоане, поминаємо і, бачачи в тобі взірець наслідування Господа, взиваємо: «Отців наших Боже, благословен єси!»”
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##