Церковний календар, 26 квітня. Неділя мироносиць

У третю неділю після Пасхи християни візантійської традиції відзначають пам’ять жінок-мироносиць — учениць Ісуса Христа, котрі першими зустріли Його по Воскресінні. Цього року вона припадає на 26 квітня.

Услід за Томиною неділею Церква продовжує надавати особливі теми й іншим неділям Пасхального періоду. За вихідну точку в них вибирають євангельське читання цього дня, історія з якого передає певну особисту зустріч людини з Христом. Кожна така неділя є Господським святом і має шість днів посвяття, тому протягом тижня на богослужіннях звучать піснеспіви з Квітної Тріоді, де ця зустріч оспівується.

Про жінок-мироносиць та їхню зустріч з Воскреслим розповідають усі чотири євангелисти, але за центральне читання у третю неділю після Пасхи беруть Євангеліє від Марка (Мр. 15, 43 — 16, 8). Починається уривок з того, як “Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що й сам очікував царства Божого, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса” (Мр. 15, 43).

Тому в цю неділю вшановують і його як причетного до Христового поховання, а ще Никодима, котрий при цьому допомагав Йосифові. “А надійшов і Никодим, який раніше приходив уночі до нього, та й приніс мішанину з смирни та алое, мірок зо сто. І взяли вони тіло Ісуса та обв’язали його запашним полотном, як то ховають за юдейським звичаєм” (Йо. 19, 39-40).

Третього дня “Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його” (Мр. 16, 1). Інші євангелисти цей список мироносиць розширюють і вносять у нього додаткові уточнення. Так Матей дозволяє ідентифікувати Саломію як матір синів Заведея, котра з Марією Магдалиною та Марією, матір’ю Якова, стежила за розп’яттям Ісуса (Мт. 27, 54). Хоч потім євангелист каже, що у сам день Христового Воскресіння “прийшла Марія Магдалина та інша Марія навідатися до гробу” (Мт. 28, 1). Йоан акцентує увагу на зустрічі Воскреслого лише з Марією Магдалиною. А Лука до товариства жінок-мироносиць додає Йоанну (Лк. 24, 10), жінку Хузи, Іродового урядовця (Лк. 8, 3).

Усі вони за життя Ісуса ходили з Ним та Його учнями, слухали Добру Новину, за спроможністю допомагали зі своїх маєтків (Лк. 8, 3). З цього фрагмента Традиція виділяє серед жінок-мироносиць ще й Сусанну і додає до них сестер воскреслого Лазаря Марту і Марію. Цілком можливо, що при Ісусовому гробі в день Його Воскресіння опинилися й інші жінки. Тому візантійська традиція загальною назвою свята Неділі мироносиць намагається охопити всіх, котрі там були, — знаних і незнаних. Натомість латинська 24 квітня святкує окремо пам’ять Марії Клеопової, матері Якова, та Саломії, матері синів Заведеєвих.

Ведені щирим бажанням востаннє вшанувати тіло Учителя за юдейським звичаєм, жінки-мироносиці цього недільного ранку не зупинялися перед тим, що камінь при гробі Ісуса “був бо дуже великий” (Мр. 16, 4). Вони “говорили між собою: Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?” (Мр. 16, 3), але все одно ішли.

А далі була зустріч з ангелом (в Луки — з двома, щоб підкреслити старозавітний звичай визначати достовірність події на слово двох свідків). “Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого. Він воскрес, його немає тут. Ось місце, де його були поклали” (Мр. 16, 6), — мовив посланець і вказав на порожній гріб.

Ще із Закону й Пророків юдеї знали, що через ангелів промовляє сам Бог. Почувши звістку про Христове Воскресіння, жінки кинулись повідомити про це іншим учням. Матей каже, що дорогою і сам Ісус зустрів їх, привітав словом “Радуйтеся!” і теж відіслав до апостолів, наказавши зібратися у Галилеї, щоб Його побачити (пор. Мт. 28, 9-10).

Зустріч жінок з ангелами та Ісусом в день Його Воскресіння — улюблена тема піснеспівів самого дня Пасхи, кожної недільної Утрені (зокрема у піснеспіві “Ангелський хор”) та протягом тижня після Неділі мироносиць. Її також найчастіше передають ікони Неділі мироносиць. На них жінки з плящинами мира в руках розмовляють з ангелом(-ами) біля Ісусового гробу. Рідше трапляються зображення, винесені поза сцену зустрічі з Божим посланцем, де ті ж жінки з плящинами є в товаристві Богородиці.

Щодня у посвятті цього празника звучить тропар, який долучає до товариства мироносиць ще і Йосифа Ариматейського: “Благообразний Йосиф, з древа знявши пречисте тіло Твоє, плащаницею чистою обвив, і ароматами покривши, в гробі новім положив; та по трьох днях воскрес єси, Господи, даруючи світові велику милість”. Це той самий тропар, що звучить у Велику Суботу, лише з вагомою відмінністю — до нього додано кінцівку про Воскресіння. Поховавши тіло Спасителя, Йосиф (а з ним і Никодим) долучився згодом до радості Його Воскресіння.

Інші літургійні тексти цього свята, зокрема на Вечірні, мають підкреслено діалогічний характер. Динамізм подій цього дня відображений не тільки в русі жінок-мироносиць до гробу, до апостолів, натхненому зустріччю зі Спасителем, а й в розмовах. Спершу вони журяться, як їм вдасться виконати свій задум, на заваді чому лежить великий камінь, далі дивуються, “де гробні печаті і Пилатова сторожа” (стихира Вечірні), на що їм з певним докором відповідає ангел, мовляв, навіщо шукати між мертвими Того, Хто дає життя і сам є Життям.

“Він полонив смерть, дарував світові вічне життя і велику милість”, — ця ідея Христової перемоги над смертю починається у стихирах Вечірні Неділі мироносиць та протягом усього наступного тижня в різний спосіб супроводжує вірних і на інших богослужіннях. Вже не тільки до жінок-мироносиць скерований заклик світильного Утрені: “Послухайте, жінки, голос радости: Переможець адського мучителя, від якого прийшов смуток, світ підніс від тління. Біжіть і благовістіть моїм друзям, що я хочу радістю просвітити моє створіння”, а й до усіх християн.

Неділя мироносиць нагадує кожному вірному місійний дух християнства. Мало зустріти Воскреслого і наповнитися радістю — її ще треба нести усьому створінню. Тут роблять це саме жінки, що для тодішнього патріархального суспільства було викликом. Жінки-мироносиці звіщають Воскреслого не абикому, а апостолам, котрі згодом очолять Церкву та підуть поширювати Євангеліє поміж інших народів. “Апостоли апостолів” — так зве Традиція тих, чию пам’ять святкують у третю неділю по Воскресінні.

Багато Церков цей день вважають днем жінки, на противагу 8 березня з його ідеологічним навантаженням, підкреслюючи її християнські чесноти та покликання. У цьому контексті доречним є кондак свята, що звучить на богослужіннях протягом усього наступного тижня: “Радуватися мироносицям повелів Ти, плач праматері Єви втихомирив Ти воскресінням Твоїм, Христе Боже, апостолам же Твоїм проповідувати повелів Ти: Спас воскрес із гробу”. На зміну прокляттю першої жінки, котра переступила Божу заповідь, прийшло благовістування жінок-мироносиць про Христове Воскресіння. Єва втратила рай для всього людства, а жінки-мироносиці удостоїлися першими зустріти Воскреслого та, звістивши про це апостолам, повернути до нього всі народи.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.