Церковний календар, 31 січня. Святий Дон Боско

Народився Джованні Мельхіор Боско 1815 р. в Кастельнуово на околиці Турина. Коли хлопцеві було два роки, помер його батько. Не зважаючи на те, що Джованні з ранніх літ тягнувся до навчання, на його шляху до цього вставали, здавалося б, нездоланні перешкоди.

Сім’я жила бідно. Щоб себе прогодувати, усі її члени змушені були працювати на землі. Бажання Джованні до книжки вороже сприймалося старшим братом Антоніо, котрий вважав це неробством і марнуванням часу.

За сприяння їхньої тітки парох із сусіднього села о. Кальоссо погодився протягом зимових місяців, коли припинялися роботи, навчати хлопця грамоти. Джованні швидко опанував читання, тож тепер вдома, коли до сім’ї Боско приходили сусіди, він зачитував їм фрагменти з книжок, які давав йому священик.

Тиск з боку брата Антоніо з часом ставав все нестерпнішим, і у тринадцять років Джованні покинув домівку та влаштувався працювати на молочній фермі. Навколо нього збиралися хлопці, а він, маючи, крім здібності до навчання, ще й дар утримувати увагу публіки, читав їм книжки і розважав, аби відволікати від нагод до гріха.

З раннього віку Джованні надзвичайно чутливо сприймав, що багато його однолітків відходять від Бога і ведуть нечестиве життя. Тож гуртуючи довкола себе дітей, він намагався заповнити їхній час читанням, іграми, трюками і фокусами, яких навчився від мандрівних жонглерів. Згодом сам Джованні Боско згадуватиме, що, зацікавлені таким проведенням часу, його однолітки навіть переставали лаятися, а щільна заповненість дня вихованців різними заняттями стане одним із принципів виховної системи святого.

Ненадовго Джованні вдалося відновити навчання в о. Кальоссо. Той узяв його жити до себе, але скоро занедужав і помер. Джованні не наважився скористатися заощадженнями священика, хоч той перед смертю і простягнув йому ключ від шухляди з ними.

Тож знову довелося на певний час відкласти навчання. Вступив Джованні до гімназії у містечку К’єрі аж у шістнадцятирічному віці. Тут йому довелося долати упередження багатьох, адже пізній вік його вступу трактувався ними як відставання у розвитку. Однак дуже скоро хлопець своїми успіхами перевершив навіть тих, котрі навчалися у старших класах гімназії.

Серед знедолених

Після чотирьох років у цьому навчальному закладі Джованні вступив до семінарії в К’єрі. А ще через шість років став священиком. Він відмовився від кількох престижних посад, які йому пропонували, оселився в Священичій Колегії в Турині, продовжив навчатися та здійснювати служіння найбільш упослідженим верствам населення.

Церква доручила молодому священикові опікуватися хворими, ув’язненими і потребуючими. Для цього йому доводилося іти в середовища їхнього перебування. Він бачив нелюдські умови життя бідняків, важку працю на заводах та фабриках і цілі юрби покинутих без нагляду дітей та підлітків. Священик, котрий приходив у найбідніші квартали, часто наражався на нерозуміння, глузування, навіть ворожість, тим паче на той час в робітничому середовищі Турина ширилася соціалістична ідеологія.

Дон Боско на усі виклики відповідав любов’ю. Покинутих на вулиці хлопців він щонеділі збирав у храмі, давав їм роботу, годував і проводив духовні бесіди. Свідченням про авторитет, який священик скоро здобув серед своїх вихованців, є те, що коли він важко занедужав, багато хлопців робили постанови молитви й посту в наміренні його зцілення.

Бог вислухав їхні прохання, і Дон Боско повернувся до служіння знедоленим дітям і підліткам. Поблизу Турина у Вальдокко він заснував для них Ораторію. Хлопці тут ночували, харчувалися, опановували грамоту, разом молилися і проводили дозвілля, для якого Дон Боско зі свого дитинства зберіг цілий арсенал ігор, фокусів, трюків та інших розваг. Ораторія також давала можливість опанувати певну робітничу професію.

З часом її діяльність все більше розширювалася. 1857 р. Дон Боско при Ораторії заснував початкову школу. 1862 р. - п’ятикласну гімназію. Відкриває друкарню, щоб випускати книжки та брошури для дітей і молоді. Деякі з них Дон Боско пише сам. І навіть представляє своє підприємство на одній із виставок друкованої продукції.

Приклад самопосвяти Дона Боско притягує до нього послідовників, значну частину з яких становлять вихованці Ораторії. Так виникає “Побожне Товариство св. Франциска Сальського” (салезіани), покликане займатися вихованням дітей та молоді.

Своєю опікою Дон Боско огортає і покинутих на вулиці дівчат. Задля їхнього виховання він разом з Марією Домінікою Мадзарелло засновує жіноче Згромадження Діви Марії, Помічниці вірних. Чоловіча і жіноча вітки салезіан розширюються, збираючи у своєму середовищі все більше дітей та відкриваючи для них школи, технічні й професійні навчальні заклади.

Унікальна система виховання

31 січня 1888 р. Дон Боско помер, а 1 квітня 1934 р. Папа Пій ХІ, котрий знав священика особисто, проголосив його святим. Гаслом Дона Боско при роботі з дітьми і молоддю було: “За допомогою доброти та любові намагаюсь привести до Господа цих моїх друзів”. Вірність йому і багаторічний досвід педагогічної праці Дона Боско збагатили Церкву унікальною системою виховання.

Сам святий її не запатентовував. Він просто жив і з любов’ю дарував себе іншим задля їхнього спасіння. А попереджувальна система роботи з дітьми та підлітками постала як результат осмислення Церквою його життя і служіння.

Дон Боско, збираючи дітей в Ораторії, надзвичайно щільно розписував їхній день, щоб не залишалося часу на заняття чимось злим. Атмосферу в цьому середовищі творив на основі Євангелія, намагаючись унеможливити зіткнення дитини з негативним досвідом. Виключив будь-який примус в організації роботи з вихованцями. Їхню енергію не придушував заборонами, а намагався скерувати в конструктивне русло, яке підходило б кожному індивідуально. Засобами для цього ставали прогулянки, гімнастика, різні види спорту, декламація, виступи в театральій трупі, музика тощо.

У центрі системи виховання Дона Боско - потенціал добра у серці дитини, який потрібно розвивати. А всяку злу її поведінку легше попередити, ніж потім викорінювати.

Однак при цьому роль вихователя не є пасивним спогляданням, як вихованці роблять, що кому заманеться, а займає активну ключову позицію. Вихователь - той, хто постійно є з вихованцями, організовує й керує виховним процесом, залишаючись для кожного з них батьком, радником і другом.

Виховну систему Дона Боско взяли за свою основу багато католицьких закладів освіти. На неї спираються літні християнські табори для дітей та молоді. Салезіани створюють ораторії на взірець Вальдокко та відкривають навчальні заклади, зокрема професійно-технічні. Таким є Молодіжний навчальний центр ім св. Івана Боско у Львові, заснований отцями-салезіанами, який готує автомеханіків, столярів, дизайнерів, кухарів-офіціантів, фахівців у сфері ІТ.

Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.