Церковний календар, 5 січня. Навечір’я Богоявлення

Отож, як і будь-якому іншому великому святу, Богоявленню передує певний період приготування. У вірмен це є різдвяний піст, що триває від 30 грудня до вечора 5 січня. У візантійській традиції приготування до Богоявлення вже не таке насичене, як до Різдва, однак багато літургійних святкувань у них збігаються.

В трепетному очікуванні приходу Ісуса на Йордан

2 січня починається передсвяття Богоявлення, останнім днем якого є Навечір’я цього свята. Протягом цих днів на Малому Повечір’ї приписані особливі канони про наближення Ісуса до Йордану, сповнені настроєм благоговіння з боку ангелів, Івана Хрестителя та самої ріки. Зранку 5 січня служаться Великі Царські Часи.

Порушуючи логіку добового кола, одразу по їх закінченні парафії ставлять вже суто богоявленське богослужіння Вечірні з Літургією св. Василія Великого, а ввечері відбувається Велике Повечір’я з Литією. Ці служби — вже повноцінне святкування Богоявлення, до якого готували вірних богослужіння чотирьох днів передсвяття та строгий піст, приписаний в Навечір’я Богоявлення.

У передсвятті Богоявлення на більшості богослужінь звучить тропар: “Готуйся Завулоне, красуйся Нефталіме, Йордане ріко, стань, радісно прийми Владику, що йде хреститися. Веселися, Адаме, з праматір’ю, не скривайтесь, як колись у раю, бо той, що бачив вас нагими, явився, щоб зодягнути в первісну одежу. Христос явився, хотячи оновити всю твар”.

Він відсилає вірних до пророцтва Ісаї про те, як Бог подарує надію на навернення ізраїльським землям, що відступили від нього: “І не буде більше темноти в країні, де було горе. Як за минулих часів принизив він землю Завулона й землю Нафталі, так у майбутньому прославить приморську дорогу, Зайордання, Галилею поганську” (Іс. 8, 23). А воно зі свого боку фігурує в Євангелії від Матея, коли розповідає, що після свого Хрещення в Йордані та випробувань у пустелі Ісус оселився в Капернаумі на границях Завулона й Нафталі: “О земле Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє! Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, — зійшло їм світло” (Мт. 4, 15-16).

Оновлення всього світу

Як у передсвятті Різдва все створіння готувалося до Воплочення Спасителя, так воно готується і в передсвятті Богоявлення до початку його місії. Її ціль — оновлення та приведення до первісного Божого задуму не тільки людства, а й “всієї тварі”. Готуючись до Різдва, літургійні тексти говорили більше про землю, вертеп, зорю, в Богоявленні ж акцент зміщується на воду.

Особи, які в передсвятті Різдва переживали його наближення, — Діва Марія, Йосиф, мудреці зі сходу. В Богоявленні це — Іван Хреститель. На богослужіннях від 2 до 5 січня розігрується драма, свідками якої ми коротко стаємо і на сторінках Євангелія. Ісус приходить на Йордан до Івана, щоб прийняти Хрещення. Той противиться, кажучи: “Мені самому треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?” (Мт. 3, 14). Іван звик хрестити грішників на покаяння, і спасительний Христовий задум розділити їхню участь не вкладається у рамки його світосприйняття. “Показуючи милосердя щедрот, Христос приходить в образі раба, просячи хрещення від раба, і визволяє з неволі людство” (канон Утрені Навечір’я Богоявлення).

“Іван, бачачи тебе, Благодітеля, що до нього надходить і смиренно просить від нього хрещення, дивується й жахається, ніяк не сміючи торкнутися рукою того, хто торкається всіх гір, що димують” (канон Утрені передсвяття). Не менше благоговіння і трепет перед наближенням Христа переживає і природа: “Як річкові струмені тебе приймуть, Людинолюбче, що з небуття ріки й моря сотворив?” (світильний Утрені передсвяття).

Врешті Христос розвіює усі Іванові сумніви. Йордан, у який входить Спаситель, щоб прийняти Хрещення, сам набуває особових рис, стає повноцінним гравцем богоявленської драми і навіть пояснює Предтечі суть Божого задуму щодо цієї події. “Коли побачив Тебе оголеним Йордан, з тремтінням сказав тому, що від неплідної: залиш, о, Іване, і хрести Господа, що вогнем і Духом очищає все творіння; бо Він для цього і прийшов, щоб освятити земнородних і водне єство” (світильний Утрені Навечір’я Богоявлення).

“Той, що зодягається світлом, наче ризою…”

Оголеність — ще одна риса, над якою роздумують літургійні тексти Навечір’я Богоявлення. Звісно, з практичних міркувань у воду найзручніше входити без одягу. Але одежа і нагота їй на противагу мають символічне біблійне значення. Адам і Єва, згрішивши, “пізнали, що вони нагі” (Бт. 3, 7). Піклуючись ними навіть після цього розриву стосунків, “зробив Господь Бог Адамові та його жінці одежу з шкури і одягнув їх” (Бт. 3, 21). “Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його” (Лк. 15, 22), — каже милосердний батько про блудного сина, коли той повернувся.

Одяг означає гідність Божих дітей, натомість нагота — її втрату. На Йордані “явився Христос, оголюється і приймає хрещення, в одежу нетління одягаючи людство” (канон Утрені Навечір’я Богоявлення). Він як Бог зодягнений у незмінну славу. “Ти одягнувсь величчю й красою, ти світлом, наче ризою, покрився” (Пс. 104(103), 1-2), — каже псалмопівець.

Входячи в Йордан, Христос задля спасіння світу відмовляється від своєї Божественної слави, щоб одягнути в неї людину. “Той, що зодягається світлом, наче ризою, благозволив задля нас стати до нас подібним. Нині він покривається Йордановими струмками. Він сам не потребує очищення, але нам він собою споготовляє відродження”, — каже литійна стихира на Великому Повечір’ї ввечері 5 січня.

Інша робить ще один акцент: “Сьогодні створіння просвічується. Сьогодні радіє все на небі й на землі. Ангели і люди об’єднуються, бо куди приходить Цар, там лад настає”. Просвічення — ще одна назва свята Богоявлення. Вона застосовується тепер і до Таїнства Хрещення. Адже у давнину Богоявлення було днем, коли після тривалої підготовки до Хрещення, катехумени приймали це Таїнство. Звідси звичай проводити двічі чин Великого освячення води святих Богоявлень — 5 і 6 січня. Перше відбувається на згадку про колишній звичай Хрещення катехуменів, а друге символічно прив’язане до Ісусового Хрещення. Чини ж освячення води в обидва дні однакові.

Чин Великого освячення води — літургійна родзинка Богоявлення

5 січня чин Великого освячення води зазвичай відбувається зранку, по закінченні Вечірні з Літургією св. Василія Великого. В притворі храму, на подвір’ї чи, якщо є можливість, на водоймі неподалік споруджується хрестильниця з водою. Після заамвонної молитви на Літургії вірні формують процесію. Попереду йдуть свічконосці, за ними — диякони та священики з хрестом, Євангелієм та кадильницею. І так прибувають до спорудженої хрестильниці, званої в народі “Йорданом”.

Процесія супроводжується співом тропарів, в яких відображені зокрема теми просвічення, яке відбувається через прийняття “духа премудрости, духа розуму, духа страху Божого, явленого Христа”, та переміни матеріального світу, в який входить Христос: “Днесь освячується істота вод і розділюється Йордан, і завертає струї своїх вод, бачивши Владику охрещуваного”.

На місці освячення води читають біблійні тексти: пророцтва Ісаї, пов’язані з водою, втамуванням спраги, майбутнім оновленням; послання Павла до Коринтян зі спомином про блукання ізраїльтян в пустелі, котрі “пили бо з духовного каменя, що слідував за ними, а камінь був Христос” (1 Кр. 10, 4), і врешті розповідь євангелиста Марка про явлення Бога в трьох Особах на Йордані.

Далі йдуть молитви на освячення води. В мирній єктенії вірні моляться, “щоб освятилися води ці силою, діянням і зшестям Святого Духа”, “щоб на води ці сходило очищальне діяння пресущної Тройці”, “щоб була їм дарована благодать ізбавлення, благословення Йорданове, силою і діянням і зішестям Святого Духа”, а відтак “щоб скоро був сокрушений сатана під ногами нашими і зруйнована була всяка лукава затія, що движиться на нас”, “щоб Господь визволив нас від усякого підступу і спокуси супротивника і вчинив нас достойними обіцяних благ”, “щоб ми просвітилися просвіченням розуму і благочестя зішестям Святого Духа”.

Йорданські традиції та надужиття

Акцент на освяченій воді в Навечір’я і сам день Богоявлення не обійшовся без впадання у крайнощі. Вони починаються тоді, коли у свідомості народу освячена вода заміняє Сповідь чи Євхаристію. Буцімто п’ючи її чи стрибаючи в ополонку в цей день (а такий звичай завдяки соцмережам все більше поширюється), ми в магічний спосіб звільняємося від гріхів, навіть не задумуючись про них. Пиття води (навіть якщо в чині Великого освячення воно назване причащанням) та пірнання не змивають гріхів, лише Божа благодать за співдією готовності самої людини до зміни способу життя.

Природа освяченої води перемінюється сходженням Святого Духа. Приймання її та окроплення нею домівок стають засобом Божого благословення, однак не замінюють єднання та освячення Церкви у Євхаристії.

Ці два плоди Христового Тіла і Крові нероздільні, тому Євхаристія є центром святкування Богоявлення, як і всіх інших свят. Її жодним чином не заміняє і вечеря в день Навечір’я Богоявлення, звана “Голодною кутею”, оскільки всі страви на ній є пісними. Вона сприяє родинному єднанню, але не вичерпує святкування. Люди строго постять 5 січня не в очікуванні вечері, а щоб гідно відсвяткувати літургійною молитвою Богоявлення та освятитися через неї.

Культ освяченої води та вечері з усіма її атрибутами не може витісняти зі свята Богоявлення самого Христа, котрий приводить природу води та самої людини до свого первісного задуму. Тому надсилаючи святкові привітання про водичку, яка має принести щастя, здоров’я, достаток і все-все, слід пам’ятати про “духа розуму… явленого Христа” у цьому святі та належним чином вживати його.

Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.