«Час, який переживаємо, не потребує диванної молоді», – Папа до молоді
«Ми не прийшли у світ, щоб вести вегетативний спосіб життя, провівши його на дивані, але щоб залишити в світі слід», навчаючи великих цього світу «будувати мости братерства». Таке послання для молоді залишив Папа Франциск під час однієї з центральних подій СДМ – молитовного чування, яке ввечері у суботу, 30 липня 2016 р., зібрало, згідно з даними організаторів, на «Полі Милосердя» поблизу Кракова один мільйон шістсот тисяч юнаків і дівчат.
«Ми не прийшли у світ, щоб вести вегетативний спосіб життя, провівши його на дивані, але щоб залишити в світі слід», навчаючи великих цього світу «будувати мости братерства». Таке послання для молоді залишив Папа Франциск під час однієї з центральних подій СДМ – молитовного чування, яке ввечері у суботу, 30 липня 2016 р., зібрало, згідно з даними організаторів, на «Полі Милосердя» поблизу Кракова один мільйон шістсот тисяч юнаків і дівчат.
У рамках чування прозвучали три свідчення молодих людей з різних кінців світу та їхні запитання, і саме на їхні слова, промовляючи до учасників молитовної зустрічі, посилався Святіший Отець. Своїм досвідом віри і надії поділилися Ренд із Сирії, Міґель з Параґваю, та польська дівчина Наталя, які розповіли про досвід переживання війни, про життя, врятоване з тенет наркотичної залежності та про Боже милосердя, що може промовити до серця, яке два десятиліття не мало нічого спільного з Церквою.
Промовляючи після зворушливих свідчень, Папа зазначив, що для присутніх на «Полі Милосердя», що походять з різних кінців світу, «біль, війна, які переживають численні юнаки й дівчата, вже не є чимось анонімним, новиною з преси, але мають ім’я, обличчя та історію». Деякі ситуації нам можуть здаватися далекими доти, доки ми не доторкнемося до них, але коли «встановлюємо контакт з життям, з конкретними життями не за посередництвом екранів, то стається щось сильного: всі ми відчуваємо заохочення прилучитися», – зауважив Святіший Отець, заохотивши молодь молитися за тих, які страждають від наслідків війни.
«Ми не хочемо перемагати ненависть більшою ненавистю, насильство – більшим насильством, терор – більшим терором. Наша відповідь цьому світові у стані війни має ім’я, вона називається братерством, її ім’я – приязнь, спільність, родина. Ми радіємо з приводу того, що походимо з відмінних культур та єднаємося в молитві. Нашим найкращим словом, нашою найкращою промовою буде єднання в молитві», – сказав Наступник святого Петра, запросивши юнаків і дівчат взятися за руки та під час хвилини молитовного мовчання покласти перед Богом різні свої та своїх ровесників проблеми.
За словами Святішого Отця, в житті існує страшний параліч, який не завжди легко розгледіти. Він народжується тоді, коли хтось «плутає ЩАСТЯ з ДИВАНОМ». Тобто, коли хтось вважає, що для щастя вистачить почуватися в зручності, спокої та безпеці. «І саме такий «диван-щастя» є, мабуть, мовчазним паралічем, який може принести великі знищення, який може найбільше зруйнувати молодість», – сказав він, пояснюючи, що «коли ми стаємо приспаними», хтось жвавіший, але, можливо, не найдобріший, вирішуватиме про наше майбутнє. І для багатьох «простіше та зручніше мати заколисану молодь», яка плутає щастя з диваном.
У цьому контексті Глава Католицької Церкви наголосив, що ми не прийшли у цей світ, аби вести «вегетативний спосіб життя», але для того, щоб «залишити слід». «Коли обираємо зручність, – сказав він, – плутаючи щастя зі споживанням, то платимо дуже високу ціну: втрачаємо свободу». Отож, не лише наркотики, за його словами, «вчиняють нас невільниками».
Як зауважив далі Наступник святого Петра, хтось може подумати, що згадані завдання стосуються лише окремих вибраних. «Так, це правда, – відповідає він, – а цими обраними є всі ті, які готові розділити своє життя з іншими. Подібно до того, як Святий Дух перемінив серця учнів у день П’ятидесятниці, що були паралізовані, Він це вчинив також з нашими друзями які поділилися свідченнями», – сказав Папа, додаючи, що перетворення починається, коли усвідомлюємо, що Бог від нас чогось чекає.
«Час, який переживаємо, не потребує диванної молоді, але взутої молоді, навіть більше, взутої у кросівки. Наш час приймає лише гравців основного складу, для резервістів не залишилося місця. Сьогоднішній світ вимагає від вас стати головними діячами історії, тому що життя завжди є прекрасним, якщо хочемо його прожити, завжди, коли бажаємо залишити слід. Історія сьогодні вимагає від нас захищати нашу гідність і не дозволити, аби інші вирішували про наше майбутнє», – сказав Святіший Отець, наголошуючи, що Господь Бог бажає вчинити, аби «наші руки перемінилися в знаки примирення, сопричастя, творення».
Папа зауважив, що нам легше зосереджувати увагу на тому, що нас ділить, спонукаючи думати, що «замкнутися є найкращим способом захиститися». «Сьогодні ми, дорослі, – додав він, – потребуємо вас, щоби ви навчили нас, як це чините сьогодні, співжити у відмінностях, в діалозі, розділяючи багатокультурність не як загрозу, але як можливості». Святіший Отець закликав юнаків і дівчат навчити старше покоління, що «легше будувати мости, ніж зводити стіни», та вимагати від нього «ступити на шлях братерства». Про це інформує Радіо Ватикан.
