Чи можливе чудо? (з приводу київської лекції Кенета Кемпа)

Відбулась надзвичайна подія. Це може бути дивовижне зцілення від невиліковної хвороби, або уникнення неминучої техногенної катастрофи з великими жертвами, або раптова зупинка несамовитої природної стихії, або… Що це? Чудо? Безпосереднє Боже втручання у природний хід подій, чи випадковий збіг обставин? Як нам християнам, науковцям і християнам-науковцям ставитися до феномену чуда?

Цього тижня до Києва прибув професор Університету св. Томи (University of St. Thomas, Ст. Пол, Мінесота, США) Кенет Кемп. Він прочитав лекцію «Науковий метод і звернення до надприродної дії: Християнські докази стосовно поміркованого методологічного натуралізму» (Scientific Method & Appeal to Supernatural Agency: A Christian Case for Modest Methodological Naturalism). Лекція була прочитана перед студентами двох навчальних закладів: вівторок 26 жовтня – Національний університет «Києво-Могилянська академія», четвер 28 жовтня – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова.

Автор відштовхується від того, що багато сучасних науковців досить скептичні до можливості чуда. На їх думку, якщо ми погоджуємось, що Бог може втручатись у земний хід подій і порушувати закони природи, то ми цілковито відмовляємося від засад науки. Роблячи так, ми замість того, щоб шукати причини конкретного явища у природі, вдаємося до пояснення через Бога. Такий підхід повністю руйнує науковий метод: ми можемо апелювати до Бога всюди, де не маємо адекватного пояснення. Чи потрібно нам, християнам, погодитись з цим? Чи можливо поділяти науковий світогляд і водночас бути християнином, який визнає всемогутність Бога і допускає, що він може творити чудо?

Відповідаючи на ці питання, професор Кемп вдається до методології аналітичної філософії. Він намагається поділити складну проблему на складові, а потім, розглядаючи кожну з них, дійти до відповіді на основне питання.

Професор відзначає, що науковий світогляд може бути різним. Один його різновид – це онтологічний натуралізм. Відповідно до якого єдине, що існує – це те, що є природним, або принаймні всі природні явища мають природні причини. Такий підхід автоматично веде до атеїзму, бо виключається існування Бога, як чогось надприродного. Але на думку Кенета Кемпа, крім онтологічного, існує ще й методологічний натуралізм, який проголошує, що ключовим для науки є звернення до природного у поясненні явищ природи. Таким чином методологічний натуралізм не робить ніяких метафізичних заяв, але наголошує на важливості звернення до природного, якщо ми хочемо бути у межах науки. Однак методологічний натуралізм також поділяється на два види: радикальний і поміркований. Відповідно до радикального методологічного натуралізму будь-яке пояснення природних явищ має апелювати виключно до феноменів природи. Таким чином, радикальний методологічний натуралізм приходить до практично тих самих висновків, що й його онтологічний «побратим» – Боже втручання у функціонування світу суперечить науці. Натомість Кенет Кемп пропонує концепцію поміркованого методологічного номіналізму: пояснення природних явищ має звертатися виключно до природних причин, коли це можливо. Додавання останньої фрази робить цю версію натуралізму м’якшою. Таким чином вона допускає можливість існування надприродних подій у світі.

Однак проблема чуда не вичерпується його прийняттям чи неприйняттям у межах наукового світогляду. Залишаються відкритими питання: Що таке чудо і які ознаки йому притаманні? Коли ми маємо право сказати, що чудо справді відбулося? Тут американський професор вдається до методу case studies: аналізує різні реальні історичні випадки (всього 11), які на перший погляд нагадують чудо. Він пробує з’ясувати, які ознаки з християнської перспективи необхідні, щоб певне явище вважати чудом. Він переконливо показує аудиторії, що випадки, які часто виглядають як чудо, насправді є просто збігом обставин. Для того, щоб вважати щось чудом, не достатньо, щоб відбулася просто якась дивовижна подія. Потрібно мати певність, що ця подія відбулася саме завдяки Божому втручанню. Він доходить до такого визначення: «Чудо – це надзвичайна подія, спричинена Богом у релігійному контексті як знак надприродного».

У своєму виступі професор Кемп порушив також проблему об’явлень. Коли ми маємо вірити, що певній людині з’являлася Богородиця чи хтось зі святих? Які факти потрібні, щоб відрізнити справжнє об’явлення від шарлатанства? Як у випадку з чудом, тут Кенет Кемп в основному стоїть на лінії, що й Католицька Церква: прийняти щось як об’явлення маємо тоді, коли є достатній масив інформації, що переконливо доводить справжність об’явлення.

На мою думку, основний пафос лекції професора Кемпа полягає в тому, що Бог як всемогутня істота, може робити дії, які порушують закони природи. Однак, приймаючи щось як чудо, ми повинні бути обережними і не впадати в марновірство.

Микола СИМЧИЧ,

к. філос. н.