Чи пиву в храмі місце?

В одному з храмів Запорізької області УПЦ в очікуванні на візит єпископа на честь престольного свята і дня міста члени громади дещо «перестаралися»: облаштовуючи святковий обід для владики (який народився в Донецьку), розташували намет, що рекламує одну з марок пива, що виробляється на Донеччині.

Проблемами здоров’я нації та моральності на словах сьогодні опікуються «всі кому не лінь». МОЗ наводить жахливі статистичні дані щодо підліткового алкоголізму, наркотичної та тютюнової  залежності. В освітніх закладах проходять численні заходи з пропагування здорового способу життя. Представники МВС проводять профілактичні рейди і патрулювання в громадських місцях, де заборонено пиття спиртних напоїв та паління.

Представники різних християнських Церков, особливо протестантських течій, ведуть активне соціальне служіння у боротьбі з алкогольною та наркотичною залежністю. А суттєвих зрушень не спостерігається. І причиною того є фрагментарність цієї роботи, відсутність масштабної державної програми (бо разом з цією боротьбою «процвітає» реклама різних торгових марок пива, горілки і т.п., навіть в якості генеральних спонсорів спортивних змагань), а головне, сформованої суспільної думки і громадської діяльності.

Всі ці речі є зрозумілими, на жаль, ми майже звикли до подвійних стандартів щодо проголошуваного і реально впроваджуваного в життя. Але очікувати від церкви навіть прихованої реклами пива навряд чи хто міг. Як не прикро нам це констатувати, але факт лишається фактом, хоча, можливо, не свідомо вчиненим.

В одному з храмів Запорізької області УПЦ в очікуванні на візит єпископа на честь престольного свята і дня міста члени громади дещо «перестаралися»: облаштовуючи святковий обід для владики (який народився в Донецьку), розташували намет, що рекламує одну з марок пива, що виробляється на Донеччині. Розуміємо і щиро сподіваємося на те, що факт є прикрим і ненавмисним непорозумінням, але залишати без уваги такі речі для християн неприпустимо. І Святе Письмо, і Святі Отці Церкви вчили будь-які вчинки співвідносити з заповідями Господа, вчиняти з благословення пастиря. Невже жодний член громади, ні настоятель, ні поважний владика не помітили, не звернули уваги на неприпустимість використання в святому храмі і на його подвір’ї реклами пива? Невже нікому не спало на думку просто прикрити назву чи то тканиною, чи то фарбою, щоб не компрометувати ні свою громаду, ні Церкву загалом за подвійні стандарти, антихристиянськість і звичайну моральну неохайність?

Брати і сестри, великі справи складаються з дрібниць! Подібними «благими намірами»  чи не спотворюємо ми образ і подобу Божу, чи не перекреслюємо взагалі право Церкви на моральний авторитет для розгублених своїх сучасників? 

Анна МАКУШИНСЬКА