Чому бучачці не хочуть віддати «свого» Пінзеля до Лувру

21.08.2012, 08:51

З 2009 року в Бучацькому районі діє рішення сесії райради, за яким забороняється вивозити історико-культурні та сакральні цінності за його межі. Адже бучачці мають гіркий досвід. Починаючи ще з радянських часів, робіт Пінзеля в Бучачі поменшало через те, що їх просто не повернули з реставрації чи виставок. Чимало з них просто зникли безслідно.

Жителі старовинного Бучача, якому вже понад 750 років, пишаються тим, що саме там працював, одружився і проживав із родиною геніальний Іоанн Георг Пінзель. Міська ратуша, костел Успіння Пресвятої Богородиці, церква Святої Покрови оздоблені його руками. Але, коли у XVIII столітті галицький Мікеланджело творив свої шедеври у храмах на славу Божу, він і подумати не міг, що колись вони опиняться в музеях. Мистецькі заклади виявилися порятунком від радянської атеїстичної системи. Нині релігійні громади Бучача прагнуть повернути «свої» творіння Пінзеля, створивши для їхнього безпечного зберігання всі необхідні умови. Так, у 2010-му, в останні дні президентства Віктора Ющенка, з Тернопільського художнього музею були повернені до церкви Святої Покрови Дияконські ворота. Правда, чомусь, лише на сім років. Проте громада і на це погодилася, сподіваючись за цей час добитися остаточного повернення святині до храму. Тепер ці Дияконські ворота потрапили до списку для виставки в Луврі. Також у переліку і скульптура Святого Онуфрія з храму на його честь у с. Рукомиш. Отже, наприкінці липня спеціалісти з питань реставрації та працівники Тернопільського художнього музею приїхали до Бучача з метою забрати Дияконські ворота. Біля церкви зустрілися з обуреною громадою та представниками місцевої влади. Люди просто не вірять, що їхня святиня повернеться назад не те що до Бучача, а й до України взагалі, адже інформація в листі Міністра культури України, який показав директор Тернопільського обласного художнього музею Ігор Дуда, не викликала довіри. Як стверджують в комісії з питань збереження історико-культурних цінностей Бучацької райради, про те, що бучацькі святині поїдуть до Лувру, раніше їм взагалі ніхто офіційно не повідомляв. До речі, з 2009 року в Бучацькому районі діє рішення сесії райради, за яким забороняється вивозити історико-культурні та сакральні цінності за його межі. Адже бучачці мають гіркий досвід. Починаючи ще з радянських часів, робіт Пінзеля в Бучачі поменшало через те, що їх просто не повернули з реставрації чи виставок. Чимало з них просто зникли безслідно. Бучачці звернулися по допомогу до народного депутата України Василя Деревляного, який адресував депутатське звернення прем’єр-міністрові України Миколі Азарову з проханням розібратися в даній ситуації й призупинити вивезення робіт Пінзеля за кордон. А 5 серпня громада прийняла рішення звернутися до Президента України з проханням забезпечити виконання статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Жителі Бучача пригадують слова авторитетного мистецтвознавця Бориса Возницького, які він сказав, приїхавши на запрошення настоятеля храму Святої Покрови (УГКЦ), отця Василя Шафрана, коли отець взявся за реставрацію вівтарів Покровської церкви: «Речі сакрального мистецтва, створені для храмів, повинні бути в храмах. Так є в усій Європі».

КОМЕНТАРІ

Олена СУРМ’ЯК, заступник начальника оргвідділу Бучацької районної ради, голова комісії з питань збереження історико-культурних цінностей у Бучацькому районі:

— Із церкви Святої Покрови було вивезено дев’ять робіт Пінзеля, в тому числі — золоті Царські ворота й Дияконські ворота з іконостасу. Але якщо Дияконські ворота ми знайшли, то Царські, як свідчать передані нам листи Бориса Возницького, в 1986 році, згідно з рішенням Бучацького райвиконкому, були відправлені на виставку до Європи. Проте жодного документа, який би підтверджував це, в архівах не знайшлося. А Царські ворота так до нас і не повернулися, та й не відомо, де вони. Ми маємо такий же гіркий досвід із шістнадцятьма кам’яними скульптурами Пінзеля з Бучацької ратуші, які взяло на реставрацію в 1987 році Львівське державне підприємство «Укрзахідпроектреставрація». На наш запит відповіли, що з тих скульптур намагалися зробити копії, і все було втрачено з виселенням реставраційної майстерні. Відповідальності за це ніхто не поніс і не понесе. Ми зверталися в 2009—2010 роках у прокуратуру: і тернопільську, і львівську, і до Генеральної. Нам сказали, що в цьому не вбачають складу злочину. Коли нам передали Дияконські ворота, то ми виконали всі умови, які нам поставили: і забезпечення теплового режиму, і режиму вологості, і сигналізації, охорони і так далі. Нині Музей Пінзеля у Львові має далеко не такі умови зберігання, які забезпечив для «свого» Пінзеля Бучач у храмах. А про те, що буде експозиція в Луврі, нас ніхто офіційно не повідомляв і взагалі з громадою це питання не обговорювали. Про це ми могли довідатися лише з Інтернету та ЗМІ. А останнім часом про це взагалі ніхто не говорив. Тому ми дуже були здивовані, коли приїхав пан Дуда і привіз листа від міністра культури Кулиняка, в якому йдеться не тільки про те, що забирають у нас безпосередньо Дияконські ворота, а й десять творів Пінзеля, які також всі — з бучацьких храмів, а нині знаходяться в обласному краєзнавчому та художньому музеях Тернополя! Це ті скульптури, за які фактично від 1995-го року воюють, щоб повернути їх назад. Нам не показали жодного документа, який би пояснював, яка є угода між міністерствами культури України і Франції, де конкретно виставлятимуться твори Пінзеля, на який період їх беруть. Хто гарантує їхнє повернення, хто фінансує перевезення? Чи не буде такого, що французи проплатять перевезення до Франції, а назад не буде кому повертати, бо не буде коштів? На жодне з цих запитань нам ніхто відповіді не дав. А на те: «Хто гарантує повернення скульптур до України?» директор Тернопільського художнього музею Ігор Дуда відповів: «Держава Україна». А на сьогодні це поняття дуже відносне.

Марія ШАФРАН, член комісії з питань збереження історико-культурних цінностей у Бучацькому районі, катехит церкви Святої Покрови (УГКЦ):

— Із 1995 року отець Володимир домагається повернення творів Пінзеля, які були створені для церкви Святої Покрови. Це були розмови з Міністерством культури України, нас підтримав тодішній голова Тернопільської ОДА Василь Коломийчук... А коли нам привезли ті Дияконські ворота, то люди плакали від радості. Зібралася ціла площа народу під час їхнього освячення. Це є святиня, до якої ми навіть не торкаємось. У нас вони під автономною сигналізацією, тоді як і сама церква під сигналізацією. Щодо виставки, то є ж практика цивілізованих країн і навіть, зокрема, Росії. Росіяни, коли везли у Лувр свою експозицію, то взяли тільки два оригінали, а решта — копії! Нас стільки разів ошукували!.. А якщо хочете подивитися на творіння Пінзеля, приїжджайте, і ми вас щиро зустрінемо!

Ігор ХОМИН, головний зберігач фондів Львівської національної галереї мистецтв:

— Усі документи, необхідні для передачі скульптур Пінзеля Львівській галереї, були зроблені й завчасно передані. Справа в тім, що Дияконські ворота з храму Святої Богородиці в Бучачі є власністю Тернопільського художнього музею. І договір на передачу Львівській галереї для експонування у Луврі укладено з Тернопільським художнім музеєм. Отже, наші працівники не могли забирати ворота із церкви, тому що у свою чергу Тернопільський музей має договір оренди із Бучачем. Але там сталося, як сталося — громада Бучача не дозволила взяти з храму ворота. Щодо села Рукомиш, де є скульптура Святого Онуфрія, то ми уклали договір із громадою церкви Святого Онуфрія. З львівської сторони цей договір підписав директор Львівської галереї мистецтв, з рукомиської сторони цей договір мав підписати настоятель храму Святого Онуфрія отець Михайло Суханець. Ми навіть склали акт передачі скульптури нашій галереї. Але й у Рукомиші склалася така сама ситуація, як і в Бучачі — нам не віддали скульптури святого Онуфрія. Тобто події у Рукомиші, напевно, розгорталися під впливом подій у Бучачі. Отже, питання станом на сьогодні є відкритим.

Загалом ми маємо везти до Лувру 28 скульптур. Потребують, звичайно ж, реставрації всі. Одні — більшого втручання, інші — меншого. Над скульптурами, що належать Львівській галереї мистецтв, працюють львівські реставратори. Над експонатами, привезеними із Тернополя та Івано-Франківська, — майстри Національного центру реставрації з Києва. Реставраційні роботи тривають від ранку до вечора і без вихідних.

Відкриття виставки Пінзеля в Луврі заплановано на 21 листопада. Але Лувр бажає отримати скульптури раніше, і це може статися ще на початку жовтня.