Чому істинному християнинові необхідно постійно причащатися Святих Христових Таїн

На превеликий жаль, більшість сучасних християн нехтує безцінним даром Євхаристії, який залишив нам Спаситель. Навіть на Великдень і на Світлій седмиці у храмах може побувати величезна кількість людей, які, однак, не приступають до Чаші Життя; таку ж картину доводиться спостерігати на численних молодіжних православних форумах, фестивалях, з’їздах.

І це стосується не просто „захожан”, тобто невоцерковленої частини суспільства, а, якраз навпаки, активних членів парафій. Практика рідкого причащання та пов’язана з нею практика підготовки глибоко просякла психологію як священиків, так і пастви. Тому вчасним є нагадати про настанови та вчення святих отців із цього питання.

Темі такого «євхаристійного голоду» в наших церковних громадах присвячена книга ігумена Петра Мещерінова та Олександра Боженова «Чашу життя вкусіте... Чому істинному християнинові необхідно причащатися Святих Христових Таїн», яка нещодавно побачила світ у київському видавництві «QUO VADIS».

Книга є обґрунтуванням необхідності частого (за термінологією деяких святих отців безперестанного) причащання для християнина. Серед аргументів, які підтверджують необхідність частого причащання для християнина, автор виділяє сутнісні, тобто ті, які стосуються витоків християнської віри; історичні, які підтверджують, що така практика існувала ще з апостольських часів у всіх помісних Церквах по всьому світові та в усі часи; практичні, які безпосередньо мають важливе значення для провадження християнином правильного духовного життя.

Євхаристійна свідомість залежить від інтенсивності і правильності внутрішньої праці, боротьби з пристрастями. Якщо це внутрішнє духовне життя слабшає, людина перестає відчувати необхідність частої участі у таїнстві Євхаристії.

Якщо ж не дотримано норму церковного життя – часте причащання і повна молитовна участь християнина в Літургії – то послаблення євхаристичної свідомості стає причиною неправильної духовної орієнтації і зміщує Євхаристію з центру духовного життя на периферію – а до центру духовного життя з периферії приходять такі речі, як, наприклад, антихрист, дивеєвська канавка, електронні паспорти, Іван Грозний, екуменізм, масонство, глобалізація, тощо.

Докорінно зміщуються акценти, порушується єрархія християнських цінностей. Людина починає жити ані Христом, ні Церквою, ні працею заради спасіння, а речами навколоцерковними.

Ігумен Петро Мещерінов відомий православний проповідник, який активно займається місійною, катехитичною та просвітницькою діяльністю. Автор книг «Бесіди про віру і Церкву», «Церква і сучасність» та «Проблеми воцерковлення», а також великої кількості брошур і статей. В своїх книгах ігумен Петро торкається насущних тем, які турбують сучасного християнина, говорить про них чесно відкрито і водночас тверезо.

Книга видавництва «Quo Vadis» - це перша робота автора, яка перекладена українською мовою.

Водночас видання відкриває нову серію UNA SANCTA. Книги, які входять в серію, стосуються різних тем, але об‘єднані спільним закликом до читача - молитися про подолання розколу в українському православії.

Книга розрахована на широке коло читачів.

Читайте також інтерв'ю із керівником видавничої групи «QUO VADIS» Євгеном АВРАМЧУКОМ