Чому політики-кукловоди захищають Православ’я?

Анатолій ХІЛЬЧЕНКО, прес-секретар Союзу Православних Братств України

Схоже, радикальні тенденції властиві для будь-якого агонізуючого суспільного прошарку. І саме це викликає занепокоєння. Адже доки ми зберігаємо виваженість і тверезість своїх міркувань, навряд чи нам зможуть заподіяти шкоду. От і нині, серед численних конфліктів із майнових питань, захоплень храмів, лише виваженість і поміркованість можуть бути гарантом збереження авторитету релігійних організацій і, перш за все, — Руської Православної Церкви в Україні.

У буремні часи Церква ставала головним суспільним авторитетом. Голос її пастирів лунав у напруженій тиші з амвонів храмів, даючи правильні відповіді на головні питання життя. Саме духовенство надихало у часи війни захисників Вітчизни сумлінно виконувати свій обов’язок, навіть ціною власного життя. Православна Церква в історії Київської Русі виступала і продовжує тепер бути консолідуючим суспільство чинником. Для неї ніколи не було властивим вороже ставлення до інакомислячих.

Ідеальна модель громадянського суспільства, як це не парадоксально звучить, існувала саме за часів розквіту інституту пануючих руських імператорських династій. Саме Помазаник Божий руський Імператор виступав гарантом свободи віросповідання й світогляду. Виваженість і поміркованість ставали гарантом стабільності церковно-адміністративного організму, викликали довіру.

Однак, сьогодні православна громадськість стає свідком прикрої політичної поляризації релігійного життя України. І найбільш згубним є очевидність штучної підтримки де-якими суспільно-політичними силами такої поляризації в Православній Церкві.

Політтехнологи сьогодні працюють більш жорстко, ніж вчора. І нікого не цікавить, що буде після розіграної вдалої шахової комбінації, де замість фігур – живі люди, а той ієрархи Церкви, представники православної громадськості. Створення суспільних стереотипів, героїчних і бридких масок – саме так діють нинішні міфотворці від політики. І годі ходити далеко. Ми всі їх добре знаємо по іменах.

Що ж чинять окремі ідеологи для того, щоб отримати свій електоральний шматок пирога від канонічного Православ’я? Вони створюють образи героя і ворога, і потім успішно борються із власноруч створеним ворогом за допомогою власноручного ж героя. Такий собі, знаєте, ляльковий театр, із штучними масками й мімікою. Але справжніми – руками. Тільки руки і пальці маніпуляторів живі. Усе інше – це транспаранти і політичні лозунги, на які глядач вже давно втамував спрагу і не звертає уваги.

Однак, нас, православних людей, що стомилися від штучних масок, зойків і закликів, раз-по-раз піднімають на чергову боротьбу з вітряками. І ми встаємо і йдемо. Тому що віримо. Бо нас, православних людей, учить духовенство бути чистими серцем, любити Бога, людей, Батьківщину, наших братів і сестер. Нас учать у церквах поважати одне одного і боронити слабких й ображених. І сьогодні з’явилися вже ті, хто кажуть: “Ось тут! Або “он там!” І ми, ті, хто вірить і хоче допомогти, поспішаємо туди, щоб виконати своє призначення бути корисними, служити Богові і Святій Православній Церкві.

Однак, і “тут”, і “там” ми знову зустрічаємо цей диявольський винахід політичних кукловодів. Ми знову бачимо лише ганчір’я плакатів, порожні слова гасел, що лунають із порожніх душ. І розуміємо все. Все до кінця. І знову шукаємо. І нас знову вводять в оману. А душепродавці, тим часом, бачать у тобі, православна людино, безликий електорат. І їм вже тепер, ще задовго до кульмінації виборчої вакханалії, вчуваються урочисті фанфари тріумфального сходження на п’єдестали недоторканих.

Старий, древній Рим в останню епоху свого існування, коли демократія перетворилася у владу сильних і багатих, підступних і зрадливих, помирав через внутрішні чвари й амбіції сотень політиків. Він розкладався у своїй розкоші й бідності. І, не зважаючи на це, на його руїнах зростала Христова Церква.

Сповідники й мученики не балотувалися у сенат, не були членами партій. Однак, це не завадило їм вершити справу Христову, множити Церкву, відстоювати її інтереси, полемізувати, вести публічне життя. І все це – без жодного політичного зиску. Заради Євангелія. І їх чули, із ними рахувалися. Однак, сенаторами вони не ставали й на колісницях не їздили.

Нинішні ж “псевдомученики-кукловоди”, замість того, щоб пояснювати надполітичну сутність Церкви можновладцям, займатися місіонерством і катехизацією, нагнітають релігійну ворожнечу й політичне протистояння, для того, щоб зручніше було ставити свої політичні спектаклі “захисту канонічного Православ’я”. Ці люди створили міф про те, що православна громадськість не здатна відстоювати власні інтереси. Многомільйонна паства, згідно їхньої версії, не почує голосу своїх пастирів, коли прийде час заявити протест щодо антицерковної державної політики. Політтехнологи навіюють одну єдину думку – лише під прапором однієї з політичнитх партій можна відстоювати інтереси канонічного Православ’я. В усіх інших випадках – зась.

“Псевдомученики-кукловоди”, коли мова заходить про захист інтересів Церкви, ніколи не йдуть у бій першими. Адже вони – єдині, вони – лідери. Їхня справа – “піднімати маси”, у тім числі й “православні маси”. А місце “політиків-кукловодів” – біля телекамер, щоб пояснювати, чому саме православних християн б’ють інші люди, з протилежного політичного табору. Виявляється, б’ють православних християн не тому, що їх навмисне кинули у натовп партійні ідеологи, аби заховатися за благородними іконами й релігійною риторикою. Б’ють православних християн тому, що “політики-мученики” тепер захищають канонічне Православ’я. Адже, як вони тепер звикли говорити у таких випадках: “захистити православних крім нас, більше нікому!”

А віруючі люди, тим часом, вкотре стають барикадним м’ясом і розмінною політичною монетою в руках здібних режисерів-постановників політичних вистав. Вистав по удаваному захисту канонічного Православ’я.

Чому “Союз Православних Громадян України” постійно погрожує тим, хто буде йому не слухняний, православним народом? Що ж це ми за народ такий агресивний, що нами можна погрожувати? Невже ми такі страшні й безхребетні, що вами, мною, нашими братами і сестрами — комусь погрожують? У нас політичні діячі навіть не запитують – чи хочемо ми, аби нами погрожували й робили з нас опудала. Вони гадають, що ми віримо у їхній спектакль. Але ж ми можемо й не вірити. Як не повинні вірити дияволу і його слугам.

Приведу іще кілька цитат (хоча їх безліч) із відомого сайту одіозної організації, який виконує під час виборів до Верховної Ради України роль рупора “мучеників-кукловодів” від політики:

“31.10.05 “... бабушки, и молодежь переходят в Союз Православных Граждан Украины как организацию реального и полезно православного действия. И бабушки у нас будут печь пирожки, а не мерзнуть на морозе, так как политика и борьба-дело молодых здоровых мужчин.”

Ось теж. За нас вже вирішили, хто і що саме буде пекти. І вирішили, хто і чим буде займатися. Наша справа – лише вірити. Вірити й виконувати накази по удаваній “боротьбі за канонічне Православ’я”. Хоч боротьба ця мала б відбуватися шляхом конструктивного діалогу представників Церкви, суспільних організацій й урядовців, шляхом зміни законодавства, удосконалення його положень. Щоб закони захищали Православну Церкву, а не існували лише на папері. А бабусі, можливо, теж хочуть у політику. Чому вони повинні тільки пиріжки пекти, а продавати повинні їх інші?

“18.10.05
Информация о событиях, произошедших 15 октября на площади Независимости в Киеве , обошла практически все мировые агентства. Интерпретация этих событий была, конечно, различной. Практически все центральные украинские телеканалы предоставили одну версию: ветеранов используют в политических целях, и, как сговорившись, демонстрировали одну-единственную стычку. Никто не показал то, как милиция теснила православных, ломая хоругви и иконы.”

От виявляється, чим занепокоєні “мученики-кукловоди”! Їх зовсім не цікавить, чи вирішена проблема недопущення образ ветеранів Великої Вітчизняної війни, православних християн. Однак, “псевдомученики-кукловоди” від політики дуже стурбовані тим, що “...никто не показал то, как милиция теснила православных, ломая хоругви и иконы.” Нагадаю, що саме політики-кукловоди запросили православних християн, начеб то, на Хресний хід. Насправді ж, мета була одна – позиціонувати свою політичну силу, як таку, що захищає канонічне Православ’я. І це ж треба – найголовнішого, заради чого “запросили” віруючих – не показали по телебаченню. А саме – як православних християн б’ють ідеологічно “накручені” опоненти під захоплені погляди з трибун захищених головних ідеологів.

Одне добре написано на сайті:

«Возлюби врагов своих, гнушайся врагов Божьих, ненавидь врагов Отечества».
Свт. Филарет (Дроздов).

Однак, слів мудрого Святителя, схоже, ніхто з їхніх лідерів так і не захотів помітити. Певно, був дуже зайнятий “політичними ляльками”, виборчими перегонами й виступами перед телекамерами на трибунах.